Припинення діяльності суб'єкта господарювання

Стаття 59. Припинення діяльності суб'єкта господарювання
1. Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Ко­дексом, — за рішенням суду.
2. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з -их переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.
3. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки при­єднаних суб'єктів господарювання.
4. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
5.У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
6. Суб'єкт господарювання ліквідується:
за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;
у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбаче­них законом;
у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
7. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт гос­подарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідацій­ного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.
8. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припи­нення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному друко­ваному виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за міс­цезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
1.У ч. 1 наведено способи припинення діяльності суб'єкта господарювання —реорга­нізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) та ліквідація. У ній також перелічені осо­би, за ініціативою яких відбувається ліквідація.
Реорганізація може здійснюватися добровільно — за рішенням власника чи примусово — у випадках, встановлених законодавством. Рішення щодо реорганізації (реструктуризації | підприємств, які не підлягають приватизації, приймає КМУ. Рішення про створення, реорга­нізацію (реструктуризацію) та ліквідацію підприємств і організацій, заснованих на дер­жавній власності, приймають також ФДМУ та уповноважені органи управління.
Головною відмінністю реорганізації як способу припинення діяльності суб'єкта господа­рювання, що відображає її юридичну сутність, є наявність повного (універсального) правонаступництва, тобто переходу всіх прав та обов'язків до іншого суб'єкта господарювання Спеціальне законодавство України може передбачати інші, крім встановлених ч. 1 коменто­ваної статті, форми припинення суб'єкта господарювання. Так, наприклад, припинення діяльності гірничих підприємств здійснюється у формі їх консервації (ст. 44 Гірничого зако­ну від 6 жовтня 1999 p.).
Стосовно деяких суб'єктів (наприклад торгово-промислових палат) законодавством не пе­редбачено припинення діяльності шляхом реорганізації.
2.У разі злиття суб'єктів господарювання всі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, утвореного внаслідок злиття. Це загальне положен­ня відтворюється і у нормах спеціальних законів (див., наприклад, ст. 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Емісія акцій при реорганізації акціонерного товариства шляхом злиття проводиться згід­но з приписами Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р та Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств, затвер­дженого рішенням ДКЦПФР від 30 грудня 1998 р. № 221.
3. Щодо порядку проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в резуль­таті приєднання та емісії акцій акціонерних товариств у процесі приєднання, то вони регу­люються тими самими актами, що регулюють процес злиття (див коментар до ч. 2 цієї статті).
4.Законодавство України припускає випадки як добровільного, так і примусового поділу Так, якщо суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи АМК мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господа­рювання, що займає монопольне (домінуюче) становище.
Порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті поділу встановлено Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (ст. 37); порядок емісії акцій AT при реорганізації шляхом поділу — Законом . країни «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. та Положенням про по­рядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств.
5. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства перехо­дять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. У деяких випадках законодавство передбачає конкретну організаційну форму, в яку може бути перетворено господарю­ючий суб'єкт. Наприклад, колективні сільськогосподарські підприємства можуть на добровільних засадах перетворюватися у самостійні кооперативи.
6. Особи, за ініціативою яких відбувається ліквідація, перелічені у ч. 1 коментованої статті.
Положення ч. 6 деталізуються в актах спеціального законодавства з урахуванням специ­фіки здійснення господарської діяльності окремими видами суб’єктів господарювання (ст. 9 Закону України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р., ст. 7 Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 p.).
Стосовно рішення про ліквідацію слід мати на увазі, що трудовому колективу не надано право звертатись до господарського суду із заявою про визнання недійсним рішення компе­тентного органу про ліквідацію або реорганізацію підприємства — з такою заявою вправі звернутися саме підприємство, оскільки до виключення його з державного реєстру воно не втрачає статусу юридичної особи.
7. У даному Кодексі збережено поняття скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, яка більше десяти років відбувалася в України на підставі ст. 8 Закону України «Про підприємництво». У Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» замість терміна «скасування державної реєстрації» використовується термін «припинення юридичної особи з підстав, не пов'язаних з банкрутством» ст. 38), і міститься перелік підстав такого припинення. «Скасування державної реєстрації об'єкта господарювання» за порушення законодавства як вид адміністративно-господарських санкцій передбачене також ст. 247 ГК.
8. Частина 8 коментованої статті встановлює порядок публікації оголошення про реорга­нізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця. Офіційним друкованим виданням органу місцевого самоврядування є друковані видання відповідної обласної ради.