Принципи підприємницької діяльності

Стаття 44. Принципи підприємницької діяльності
1. Підприємництво здійснюється на основі:
вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальни­ка і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінан­сових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення - н на продукцію та послуги відповідно до закону;
вільного найму підприємцем працівників;
комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати по­датків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Значення принципів підприємницької діяльності полягає в їх здатності в інтегрованій формі відображати основні ідеї, закладені в правову норму, що сприяє і правильному застосуванню цих норм і усуненню прогалин у правовому регулюванні. Таким чином, принципи підвищують вплив правового регулювання та сприяють його стабілізації.
Стаття, що коментується, деталізує зміст конституційного права громадян на підприєм­ницьку діяльність, не заборонену законом.
Свобода вибору виду підприємницької діяльності дістає вияв у праві підприємця, само­стійно, без обмежень, приймати рішення щодо вибору тієї сфери підприємницької діяльності, яку він вважає найбільш привабливою для вкладення капіталу та реалізації власних підприєм­ницьких здібностей. Обмеження цієї свободи стосуються лише деяких видів діяльності, під­приємництво в яких заборонено згідно із законом, а також певного кола осіб, якім на законо­давчому рівні теж заборонено підприємництво (див. коментар до ст. 43).
Ще один принцип підприємницької діяльності визначає межі незалежності підприємницької ініціативи. Враховуючи творчий характер підприємницької діяльності, який дістає зияв у пошуку нових можливостей, орієнтації на нововведення, підприємець самостійно формує програму власної діяльності (стратегічні (перспективні), тактичні (середньострокові), поточні, оперативні та інші плани). їх реалізація передбачає залучення певних ресурсів матеріально-технічних, фінансових, трудових, сировинних тощо), які за вибором підприєм­ця можуть бути як власними, так і запозиченими. Для залучення ресурсів, використання яких обмежено законом (земля, ліс, надра тощо), передбачається особливий порядок.
Свобода вибору контрагентів (споживачів та постачальників) дозволяє підприємцю фор­мувати оптимальне коло «бізнес-спілкування», яке, у свою чергу, надає можливості найбільшою мірою реалізувати мету діяльності.
Вирішення питань кадрового забезпечення власної діяльності також віднесено до ви­ключних прав підприємця. У межах цього права він самостійно визначає доцільність залу­чення найманих працівників, їх кількість, штатний розпис, функціональні обов'язки кожної категорії працівників. Загальні обмеження даного права пов'язані з обов'язком дотримання положень КЗпП щодо прав та гарантій працівникам.
Досягненню мети підприємництва слугує й цінова політика підприємця. Свобода у визна­ченні ціни може бути обмежена лише у випадках, передбачених законом. Такі обмеження мають як прямий (встановлення державних (комунальних) фіксованих цін на окремі види продукції), так і непрямий (обмеження рентабельності, визначення граничних рівнів цін, зведення процедури обов'язкового декларування змін ціни) характер. Суттєвим фактором, що обмежує вільні ціни, є конкуренція.
Тісно пов'язаним з принципом вільного (самостійного) встановлення цін на продукції є принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Сутність комерційного розрахунку як методу ведення господарства полягає у співставленні у вартістній (грошовій) формі витрат і результатів господарської діяльності. Мінімізація витрат та оптимізація прибутку можуть бути досягнуті шляхом скорочення витрат виробництва, адекватного норму­вання трудових та інших ресурсів, зваженої цінової політики тощо.
Однією з ознак підприємництва є його ризиковий характер. Під власним комерційним ри­зиком розуміють можливі негативні майнові наслідки підприємницької діяльності, що вини­кають у процесі її здійснення і не пов'язані з будь-якими упущеннями з боку підприємця. Причинами таких наслідків можуть стати зміни в законодавстві, порушення обов'язків контрагентами, зміни умов підприємницької діяльності тощо.
Свобода здійснення підприємництва передбачає й свободу розпорядження її результата­ми, незалежно від того, на території якої держави вони отримані. Відправним моментом ви­значення маси прибутку, який залишається у повному розпорядженні підприємця, є сплата передбачених законом податків, зборів та інших обов'язкових платежів.