Прибуток (доход) суб'єкта господарювання

Стаття 142. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання
Прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
2. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціаль­ний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.
3.Порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник(власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 цього Кодексу.
( Пункт 3 статті 142 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2505-IVeid 25.03.2005)
4.Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.
1.Прибуток (доход) суб'єкта господарювання — це основний узагальнюючий показник фінансових результатів його господарської діяльності. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87, прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. При цьому під доходами зазначене Положення розуміє збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внески власників), а під витратами — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
2. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає:
загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх остаточного погашення (ліквідації);
доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;
доходи від товарообмінних (бартерних) операцій, від страхової діяльності, від операцій з розрахунками в іноземній валюті, від продажу товарів пов'язаним особам, від продажу основних фондів або нематеріальних активів, від операцій з цінними паперами і деривативами, від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, від оподаткування дивідендів, від операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, від виконання довгострокових договірних зобов'язань тощо;
доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, про­центів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій, лізингу (оренди);
доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, і ви­явлені у звітному періоді;
доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періо­ді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному період, крім їх надання неприбутковим організаціям та у межах таких операцій між платником по­датку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді,що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платника­ми цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установ­лена законом. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збіль­шує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за на­слідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а подат­кові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при и видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, наведеного у цьому абзац, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридич­ної особи, розташованими на території України, не приводять до зміни їх валових витрат ас: валових доходів;
сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку передбаченому законом;
сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно із законом;
сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;
вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господар­ському обороті;
сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договор; або за рішенням відповідних державних органів, суду;
сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його ко­ристь за рішенням суду;
сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх ра­хунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити йог: до бюджету, та рентних платежів;
доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну).
Валові витрати виробництва та обігу — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Склад валових витрат встановлено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
3. Порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власних (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих докумен­тів. Так, питання щодо розподілу прибутку та збитків товариства з обмеженою відповідальність: вирішують загальні збори учасників товариства (ч. 4 ст. 145 ЦК), загальні збори акціонерів (ч. 2 ст. 159 ЦК). Затвердження порядку формування і розподілу доходу виробничого кооперативу здійснюють загальні збори членів виробничого кооперативу (ч. 1 ст. 102 ГК).
Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, устатутних фондах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, визначено у ст. 75 ГК.
Зокрема, згідно з ч. 8 вказаної статті державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, по­в’язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання(оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
Статтею 1 Декрету КМУ «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій» від 10 травня 1993 р. встановлено, що державні підприємства, установи і організації після сплати обов'язкових платежів провадять відрахування від прибутку, що залишається в їх розпорядженні, на технічне переобладнання виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів і нового будівництва та на поповнення власних оборотних коштів за нормативами, встановленими органами, які виконують функцїї з управління майном, що перебуває у державній власності.
Стосовно казенних підприємств ч. 8 ст. 77 ГК встановлює, що порядок розподілу та використання прибутку (доходу) казенного підприємства визначається фінансовим планом, який затверджується в порядку, встановленому статтею 75 ГК для державних комерційних під­приємств.
4. Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.
Наприклад, порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності встановлюються КМУ.