Предмет регулювання

Стаття 1. Предмет регулювання
1. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасника­ми відносин у сфері господарювання.
1. Нерідко можна спостерігати явище, коли той чи іншій читач, у тому числі юрист, починаючи знайомство з великим за об'ємом законодавчим актом, майже не зупиняється на його перших сторінках і прагне скоріше зрозуміти особливості останнього через конкретні поло­ження про регулювання тих чи інших питань. Така практика не виправдана і, як правило, успіху не приносить. Необхідно усвідомити, що перші положення акта дають надійний «до­роговказ» для правильного розуміння сутності і спрямованості всього закону. Наприклад, у преамбулі акта та в перших його статтях найчастіше містяться вкрай важливі положення, в яких закладено своєрідний код правового регулювання тих чи інших конкретних питань. Якнайменше, цим надається можливість для правильного тлумачення норм закону.
Якщо у преамбулі до ГК йдеться про загальну мету та головну спрямованість цього кодифікованого законодавчого акта на утвердження суспільного господарського порядку, то ст. 1 встановлює його більш конкретні завдання. Це дає можливість більш чіткого усвідомлення змісту всіх подальших положень Кодексу про цілі, умови і форми господарювання.
Стаття 1 дає відповідь на запитання: що саме регулюють усі його нормативні положення. У ній в досить лаконічній формі визначено предмет регулювання — певну сферу життєвих, матеріальних відносин у суспільстві, яка потребує законодавчого врегулювання. Йдеться про сферу, яка здавна виокремилася, викристалізувалася як сфера господарювання, господарських відносин. За всіма мовними і смисловими тлумаченнями господарювати — це перш за все виявляти здатність уміло і економно вести свою справу у сфері матеріального виробництва, старанно і діяльно наводити порядок у цій сфері, упорядковувати її, організувати та вести виробництво, керуючись власним розсудом. При цьому не зайвим було б нага­дати, що український народ здавна створив багаті традиції господарювання.
2. У першу чергу, коментована стаття містить посилання на те, що Кодекс визначає основ­ні засади господарювання в Україні. Саме основним засадам господарювання присвячують свій зміст глави і статті розділу І Кодексу. В них дано визначення ключових понять, що за­стосовуються у господарському законодавстві, викладено загальні принципи та норматив­но-правові основи господарювання. Окремі глави, що складають цей розділ, присвячені основним напрямам та формам участі держави і місцевого самоврядування у господарюван­ні, основам антимонопольно-конкурентного регулювання, засадам комерційної (підприєм­ницької) та некомерційної господарської діяльності. Більш детально всі ці питання викла­даються у коментарях до відповідних статей.
3. У статті також визначена спрямованість Кодексу на регулювання господарських від­носин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності. Дане по­ложення потребує деяких пояснень. Господарська діяльність за своєю сутністю є поєднанням майнових і організаційних елементів: щоб виробити та реалізувати продукцію, виконати ро­боту або надати певну господарську послугу саме господар (підприємець чи інший суб'єкт) на свій розсуд організує використання необхідного для цього майна.
Організаційний аспект господарської діяльності має не тільки внутрішній, а й зовнішній вияв. Будь-яке господарство (підприємство) у ринкових умовах не діє у повній самотності, ізольовано. Воно перебуває у численних зв'язках, у тому числі організаційного характеру, з іншими господарствами та державними і недержавними органами. Наприклад, самостійне підприємство може на добровільних засадах входити до складу такої структури, як госпо­дарське об'єднання. Тут воно може відчувати певний організаційний вплив з боку зазначеної структури. Такого роду вплив відчуває також підприємство, перебуваючи в стосунках із дер­жавними органами, які мають визначену господарську компетенцію. У цих та всіх подібних випадках і здійснюється певна організація господарської діяльності, головне призначення якої полягає у створенні необхідних умов для здійснення останньої. Таким чином господар­ські відносини за своєю природою є організаційно-майновими відносинами.Стаття 1. Предмет регулювання