Правовий статус банків

Стаття 334. Правовий статус банків
1. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків (державних і недержавних), що створені і діють на території України відповідно до закону.
2. Банки — це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків грома­дян та юридичних осіб.
3. Банки є юридичними особами. Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані — ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові).
4.Посадовим особам органів державної влади та органів місцевого самоврядування забороняється участь в органах управління банків, якщо інше не передбачено законом.
5.Банки не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зо­бов'язаннями банків, крім випадків, передбачених законом, та випадків, коли держава відповідно до закону бере на себе таку відповідальність.
6.Банки у своїй діяльності керуються цим Кодексом, законом про банки і банківську діяльність, іншими законодавчими актами.
7.Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово «банк» без реєстрації цього суб'єкта як банку в Національному банку України, крім випадків, передбачених законом.
1.Частина 1 коментованої статті визначає структуру банківської системи України. Бан­ківська система України складається з НБУ та інших банків (державних і недержавних), що створені і діють на території України відповідно до Закону «Про банки і банківську діяль­ність» (далі — Закон про банки).
2. Згідно з ч. 2 банки — це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади гро­шових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб. Виконання банками цих функцій (здійснення відповідних банківських операцій) у сукупності є банківською діяльністю.
Дещо ширше визначення поняття «банк» містить ст. 2 Закону про банки. Банк — це юри­дична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення за­значених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
3. Банки як суб'єкти господарювання, функціями яких є надання фінансових послуг, є юридичними особами. Виходячи з положень ч. З коментованої статті та ч. 2 ст. 4 Закону про банки останні можуть бути класифіковані на універсальні і спеціалізовані.
За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахун­ковими (кліринговими).
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі коли більше 50 відсотків його активів є активами одного типу.
Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі коли більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
4. За загальним правилом, встановленим ч. 4 коментованої статті, посадовим особам орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування забороняється участь в органах управління банків.
Посадовими особами відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу» вва­жаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення орга­нізаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого са­моврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпо­рядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).
Органами управління банків, участь в яких забороняється зазначеним вище посадовим особам, є: а) Рада НБУ та його Правління — щодо НБУ; б) наглядова рада та правління — щодо державного банку; в) загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада ди­ректорів) — щодо інших банків.
Винятки з правила, встановленого розглядуваною нормою, передбачаються законом. Так, Рада НБУ формується шляхом призначення семи її членів Президентом Україні і семи чле­нів — Верховною Радою України. З метою представництва інтересів держави до складу на­глядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади.
5.Економічна незалежність банків базується, в тому числі на закріпленому в ч. 5 поло­женні, згідно з яким банки не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава не відпо­відає за зобов'язаннями банків, крім випадків, передбачених законом, та випадків, коли дер­жава відповідно до закону бере на себе таку відповідальність.
Стаття 5 Закону встановлює, що держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.
Так, на підставі Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень грома­дян України» встановлено, зокрема, зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені у період до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, а також у сертифікати Ощадного банку СРСР.
НБУ не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями НБУ, якщо інше не передбачено законом або договором.
6.Нормативно-правову основу діяльності банків складають: Конституція України, ГК, ЦК, закони «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність» тощо.
7.Банк має повне і скорочене офіційне найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на його організаційно-пра­вову форму.
Разом з тим суб'єкту господарювання заборонено використовувати у своїй назві слово «банк», якщо такий суб'єкт не зареєстрований як банк НБУ, крім випадків, передбачених за­коном.
Відповідно до ч. З ст. 15 Закону про банки слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані НБУ як банк і ма­ють банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України, та законодавства України.