Правовий режим іноземних інвестицій

Стаття 394. Правовий режим іноземних інвестицій
1. На території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний ре­жим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими за­конами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Вер­ховною Радою України.
2. Відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України.
3. У державних програмах залучення іноземних інвестицій в пріоритетні галузі еконо­міки та соціальну сферу може бути передбачено встановлення додаткових пільг для суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у цих сферах.
4. Законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України.
1. Загальні положення щодо правових режимів, які запроваджуються на території України для іноземних суб'єктів господарської діяльності, встановлені у ч. 5 ст. 7 Закону «Про зов­нішньоекономічну діяльність». Національний режим означає, що іноземні суб'єкти госпо­дарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується, зокрема, щодо всіх видів госпо­дарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на тери­торії України (абз. 2 ч. 5 ст. 7 зазначеного Закону). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону «Про ре­жим іноземного інвестування» для іноземних інвесторів на території України встановлю­ється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством та міжнародними договорами України.
Термін «інвестиційна діяльність» у контексті поняття «національний режим інвестиційної діяльності», вжитого у коментованій частині, належить тлумачити якнайбільш широко — як таке, що стосується будь-якої господарської діяльності іноземних інвесторів у зв'язку зі здійснюваними інвестиціями. На необхідність саме такого тлумачення вказують положення двосторонніх інвестиційних угод (так, відповідно до ст. II (11) Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про заохочення та взаємний захист інвестицій від 4 березня 1994 р., ратифікованого Законом від 21 жовтня 1994 р, «діяльність, пов'язана з інвестиціями» включає без обмеження:
а) надання привілеїв або прав згідно з ліцензією;
б) доступ до реєстрації ліцензій, дозволів та інших форм затвердження (які в будь-якому випадку мають бути видані швидко);
в) доступ до фінансових установ та кредитних ринків;
г) доступ до їх фондів;
д) імпорт та встановлення устаткування, необхідного для нормального ведення ділових справ, включаючи, проте не обмежуючись, офісне устаткування та автомобілі, та експорт будь-якого устаткування та автомобілів таким чином імпортованих;
е) розповсюдження комерційної інформації; є) вивчення ринку;
ж) призначення торговельних представників, включаючи агентів, консультантів і дис­триб'юторів та їх участь у торгових виставках і заходах з просування товарів на ринок;
з) маркетинг товарів та послуг, у тому числі і через системи внутрішнього розподілу, та маркетинг шляхом рекламування й прямих контактів з особами та компаніями;
і) доступ до комунальних та громадських послуг, приміщень, що здаються в оренду на ко­мерційній основі за недискримінаційними цінами, якщо ці ціни встановлені або контролю­ються Урядом;
к) доступ до сировинних матеріалів, ресурсів та послуг усіх видів за недискримінаційни­ми цінами, якщо ціни встановлені або контролюються Урядом).
Винятки з національного режиму інвестиційної діяльності з метою охорони публічних інтересів можуть встановлюватися: ГК, іншими законами (див. коментар до ч, 4 цієї статті) та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Ра­дою України (так, наприклад, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. З Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та взаємний захист інвестицій, національний режим не за­стосовується до набуття прав власності на землю та участі у приватизації).
2. На території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва нерезидентів (далі — підприємства), створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу внесення останніх, застосовується національний режим валютного регу­лювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюван­ню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань ва­лютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі інозем­них інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій (статті 1, 2 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження»; офіцій­не тлумачення Закону міститься в рішенні Конституційного Суду України від 29 січня 2002 р. № 1-рп/2002 (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями).
3. Національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'яз­кових платежів) виключає встановлення валютних, митних, податкових пільг, які стосували­ся б виключно іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземною участю (див коментар до ч. 2 цієї статті). Водночас, можливим є встановлення інших видів пільг для за­значених суб'єктів (надання на пільгових умовах кредитів, страхових гарантій тощо).
4. Коментована частина закріплює загальне правило щодо встановлення обмежень (забо­рон) діяльності іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземними інвести­ціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України Такі обмеження (заборони) можуть встановлюватися: а) тільки законами України; б) виходя­чи з інтересів національної безпеки (див. також коментар до статей 116, 117).
Обмеження діяльності іноземних інвесторів та суб'єктів господарювання з іноземним! інвестиціями в Україні передбачені, зокрема: .
— ст. 12 Закону «Про телебачення і радіомовлення», яка забороняє створення телерадіоорганізацій іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства;
— ст. 9 Закону «Про інформаційні агентства», згідно з якою право на заснування інформа­ційного агентства в Україні належить громадянам та юридичним особам України, а іноземці та іноземні юридичні особи мають право бути співзасновниками інформаційних агентств України. Забороняється створення і діяльність інформаційних агентств, у статутному фондв яких сукупна частка, що належить іноземцям та/або іноземним юридичним особам, стано­вить більш як 35 відсотків;
— ч. З ст. 18 Закону «Про видавничу справу», яка забороняє створення і діяльність видав­ництв, у статутному фонді яких більше 30 відсотків іноземних інвестицій;
— ч. 2 ст. 27 Закону «Про телекомунікації», згідно з якою право власності та право на тех­нічне обслуговування і експлуатацію телекомунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі — суб'єкту підприємницької діяльності або юридичній особі, які є резидента­ми України, незалежно від форми власності.