Правомочності щодо використання торговельної марки

Стаття 157.Правомочності щодо використання торговельної марки
1.Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом.
2.Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці то­варів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на ви­ставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.
3.Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використову­вати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків право­мірного використання торговельної марки без його дозволу.
4.Суб'єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне мар­нування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні.
5.Суб'єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки.
6.Право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного фонду суб'єкта господарювання.
7.У разі банкрутства суб'єкта господарювання право на торговельну марку оціню­ється разом з іншим майном цього суб'єкта.
1. Поняття торговельної марки визначено у ст. 492 ЦК, згідно з якою торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для виготовлення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (по­слуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Це поняття не пов'язує статус позначення як торговельної марки з тим, видане на неї свідоцтво чи ні, що збігається з поняттям торговельної марки, встановленим ст. 15 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, прийнятої Світовою організацією торгівлі. Воно також відповідає статті 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності, якою встановлено спеціальний режим правової охорони добре відомої торговельної марки.
Опосередковано на те ж саме вказує і ст. 500 ЦК про право попереднього користувача на торговельну марку та ч. 1 коментованої статті, якою встановлено, що право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках, передбачених законом.
Такі випадки, а також порядок видачі свідоцтва України на знак для товарів і послуг, який є тотожним торговельній марці, встановлено Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Згідно з ним свідоцтво видається на підставі належно поданої заявки, її експертизи на відповідність встановленим цим Законом умовам правової охорони та держав­ної реєстрації знака.
У свідоцтві зазначаються, зокрема, дата подання заявки та її номер, власник свідоцтва, а також наводяться зображення знака та перелік товарів і послуг, позначених останнім.
Відповідно до ч. З ст. 494 ЦК набуття права інтелектуальної власності на торговельну чарку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не потребує засвідчення зазначеним свідоцтвом.
2.У ч. 2 коментованої статті наводиться перелік об'єктів, застосування торговельної маркищодо яких визнається фактом використання торговельної марки. Поряд з цим, використанням торговельної марки є дії з впровадження у господарський (комерційний) обіг товару іззастосованою на ньому торговельною маркою. Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» такими діями є зберігання товару із застосуванням на ньому торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).
Крім того, в зазначений пункт вказаного Закону імплементована норма пп. 2 п. «С» ст. 5 Паризької конвенції про охорону промислової власності, згідно з якою торговельна марка визнається використаною також у разі застосування її у формі, що відрізняється від зареєстрованої марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності марки.
3. Право володільця свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його дозволу торговельну марку є виключним правом, тобто це право належить лише володільцеві і нікому іншому. Відповідно до ст. 495 ЦК виключно володільцеві свідоцтва належить також право дозволяти використання торговельної марки.
Разом з тим, володілець свідоцтва не має права забороняти використання торговельної марки, якщо таке використання відповідно до закону може здійснюватися іншими особами без його дозволу.
Зокрема, відповідно до ст. 500 ЦК будь-яка особа, котра до дати подання заявки на торго­вельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну ісерйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попе­реднього користувача).
На підставі п. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» виключне право володільця свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється також на:
здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявленопріоритет, до дати пріоритету заявки;
використання знака для товару, введеного під цим знаком у господарський (комерційний)обіг володільцем свідоцтва чи за його згодою, за умови, що володілець свідоцтва не має ва­гомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема, у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;
використання кваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;
некомерційне використання знака;
усі форми повідомлення новин і коментарів новин;
добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.
4.Норми про попереджувальне маркування містяться у законодавстві різних держав. Зокрема, суб'єкт права на торговельну марку для привернення уваги до марки та попередження потенційних порушень права може проставляти поряд з нею попереджувальне маркування у вигляді латинської літери «R» чи Rу колі ® або словесного позначення «торговельна марка, чи «зареєстрована торговельна марка», яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні. Як випливає, зокрема, із ст. 5 DПаризької конвенції проохорону промислової власності, нанесення такого позначення є правом, а не обов'язком суб'єкта права на торговельну марку.
5.Виробник, як правило, позначає товар (послугу) лише своєю торговельною маркою. Проте трапляються випадки, коли для кращого просування товару (послуги) на ринку до­цільно застосовувати торговельну марку виробника разом з торговельною маркою посеред­ника чи замість марки виробника — марку посередника. Це можливо, наприклад, коли ви­робник поставляє свій товар у великогабаритній тарі, а фасує його для продажу населеннюпосередник. У будь-якому разі посередник може застосовувати свою торговельну марку ли­ше на підставі договору з виробником, за умови, що такий договір відповідатиме правилам,торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
6. Частина 6 коментованої статті не встановлює умов, підстав і порядку передання права інтелектуальної власності на торговельну марку як вкладу до статутного фонду суб'єкта господарювання. Вони мають бути врегульовані іншим законом. За ст. 427 ЦК зазначені права можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково на умовах, які можуть ви­значатися договором, що укладається відповідно до ЦК та іншого закону. Деякі істотні умови укладення такого договору та здійснення пов'язаної з ним державної реєстрації встанов­лені гл. 75 ЦК. Подальша деталізація відносин з передання права інтелектуальної власності на торговельну марку здійснюється законами України та міжнародними договорами. Напри­клад, згідно з п, 7 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та­ке передання не допускається, якщо воно може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.
7. Вартість права на торговельну марку нерідко є істотною частиною сукупної вартості майна і майнових прав суб'єкта господарювання, особливо, якщо ця марка є добре відомою. У зв'язку з цим положення ч. 7 коментованої статті про оцінку права на торговельну марку збанкрутілого суб'єкта господарювання разом з іншим його майном є велінням часу. Належне дотримання цієї норми сприятиме більш повному задоволенню вимог кредиторів.
Оцінка права на торговельну марку має проводитись суб'єктами професійної оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. та виданих на його підставі норматив­но-правових актів з оцінки майна.