Правомочності щодо використання географічного зазначення

Стаття 160.Правомочності щодо використання географічного зазначення
1.Право на використання географічного зазначення мають лише суб'єкти господарювання, які виробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено державну реєстрацію відповідного географічного зазначення.
2.Використанням географічного зазначення суб'єктом господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначення, а та­кож на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках тощо.
3.Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть ви­користовувати свою торговельну марку поряд з географічним зазначенням товару ви­робника не інакше як на підставі договору.
4.Умови надання правової охорони географічного зазначення визначаються законом.
1. Поняття «географічне зазначення» є новелою законодавства України, Тому доречно розкрити його зміст. Джерелом цього поняття як категорії міжнародного права є Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (міжнародний договір від 15 квітня .994 p., прийнятий Світовою організацією торгівлі). Відповідно до ст. 22 цієї Угоди геогра­фічне зазначення — це зазначення, що вказує на походження товару з території певної дер­жави або регіону чи місцевості на цій території, коли якість, репутація чи інша характеристи­ка товару, по суті, зумовлені цим географічним походженням.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження поварів» від 16 червня 1999 р. правова охорона надається кваліфікованому зазначенню похо­дження товару. Цей термін за своїм змістом є аналогічним географічному зазначенню.
Наведене визначення географічного зазначення може застосовуватися з відповідними змі­нами і щодо послуг.
Право на використання географічного зазначення випливає з його державної реєстрації, яка здійснюється в установленому законом порядку. Воно належить усім суб'єктам господа­рювання, які на обмеженій цією реєстрацією території виробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено реєстрацію. Використання географічного зазначення іншими суб'єкта­ми неприпустиме, оскільки у протилежному випадку споживачі будуть введені в оману, вва­жаючи, що купують істинний товар з особливими якостями і властивостями, в той час як фак-7ично це буде імітація, що не має ніякої цінності. При цьому законним виробникам будуть завдані збитки, викликані відчуженням від них цінного бізнесу та приниженням репутації їхпродукції.
2.У ч. 2 коментованої статті наводиться перелік об'єктів, застосування географічного значення щодо яких визнається фактом використання географічного зазначення. Поряд з цим, використанням географічного зазначення є дії з господарського (комерційного) обігу то­вару із застосованим на ньому географічного зазначення, зокрема зберігання такого товару з метою пропонування його для продажу, пропонування для продажу, продаж, імпорт (вве­зення) та експорт (вивезення).
3. Існують випадки, коли для кращого просування товару на ринку доцільно, поряд з гео­графічним зазначенням товару виробника, використовувати торговельну марку суб'єкта гос­подарювання, який здійснює посередницьку діяльність. Це можливо, наприклад, коли ви­робник поставляє свій товар у великогабаритній тарі, а фасує його для продажу населенню посередник. У будь-якому разі посередник може застосовувати свою торговельну маркуне інакше як на підставі договору з виробником, укладеного з дотриманням правил, торговихта інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності.
4.ГК встановлює, що умови правової охорони географічного зазначення визначаються лише законом, а не іншим актом законодавства України. Зокрема, таким законом є ЦК, гл.45 якого визначає умови набуття права інтелектуальної власності на географічне зазначення, суб'єктів цього права, його зміст і строк чинності, і Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Однак понятійний апарат, застосований в останньому, та де­які його норми певною мірою потребують узгодження з нормами ГК та ЦК.