Право на касаційне оскарження та порядок його здійснення

Право на касаційне оскарження та порядок його здійснення

Із прийняттям Верховною Радою України Закону "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України" від 21 червня 2001 р. значно поглибилися засади диспозитивності в цивільному судочинстві, тобто можливості сторін та інших осіб, які беруть участь У справі, розпоряджатися своїми правами при розгляді справи в суді, в тому числі у стадії перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Право касаційного оскарження рішень надано законом позивачеві, відповідачеві, третім особам, а також усім іншим особам, які беруть участь у справі, визначеним у ст. 98 ЦПК. Таким правом наділений також прокурор, який представляв інтереси громадянина або держави в суді (ст. 36і і 37 Закону "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р.), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в разі звернення до суду із заявою про захист прав і свобод осіб, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно (ст. 13 Закону "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 р.), органи державної влади, місцевого самоврядування, фізичні та юридичні ос би, якщо вони, відповідно до вимог закону, звернулися до суду із з явами про захист прав і свобод інших осіб (ст. 98, 121 ЦПК), особ зацікавлені у справах окремого провадження та справах, що вин кають з адміністративно-правових відносин (ст. 98 ЦПК). Залучеі або допущені до процесу сторони та інші особи мають право оска жувати в касаційному порядку рішення незалежно від фактичн участі в судовому розгляді. Правом оскарження користуються тако правонаступники, якщо спірні правовідносини допускають правом ступництво і воно наступило до набрання судовим рішенням чи пості (ст. 106 ЦПК).
Судовий представник (адвокат, юрисконсульт тощо) вправі п дати касаційну скаргу на рішення, якщо таке повноваження сп ціально обумовлено в дорученні, виданому особою, яку він пре ставляє (ст. 115 ЦПК).
На практиці трапляються випадки, коли суддя не приймає ска; гу, подану договірним представником. Такі дії можуть бути визна: правильними лише в тих випадках, коли скарга підписана предста: ником, який не має на це спеціального повноваження. За наявно такого повноваження скарга може бути підписана представником До касаційної скарги, підписаної представником, повинно бути да лучене доручення або інший документ, що підтверджує його повно] важення, якщо у справі такого документа немає (ст. 322 ЦПК). О нак якщо скаргу підписано стороною або іншою особою, яка бег участь у справі, то представник може подати її до суду, маючи з* гальні повноваження.
Законним представникам (ст. 111 ЦПК) для подачі касаційна скарги спеціальних повноважень не потрібно. Вони можуть учинят" від імені осіб, котрих представляють, будь-які процесуальні дії. пра во на вчинення яких належить таким особам, у тому числі сама стійно оскаржувати рішення, не маючи спеціального доручення.
Як виняток із загального правила у ст. 320 ЦПК закріплено по] ложення, відповідно до якого правом касаційного оскарження н ділені особи, які хоч і не брали участі у справі, проте щодо яких Л вирішив питання про їхні права та обов'язки.
Касаційну скаргу (касаційне подання прокурора) може бути па дано протягом одного місяця із дня проголошення ухвали чи рішец ня суду апеляційної інстанції. Установлений законодавством строк на оскарження не може бути скорочений або продовжений судом. Особам, які пропустили строк на подачу скарги (подання) з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається і розглядається в порядку ст. 89, 321 ЦПК Скарга чи подання, подані після закінчення зазначених строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для їх поновлення (ст. 85 ЦПК).
Ухвала суду про відмову поновити пропущений строк на оскарження може бути оскаржена в суді апеляційної інстанції (ст. 89 ЦПК).
Процесуальним правом чітко регламентовано не лише строки, а й порядок подачі касаційних скарг (касаційних подань прокурора). Зокрема, законом установлено, в якому суді слід оскаржити судове рішення, шо набрало чинності, й до якого органу необхідно подати скаргу.
Відповідно до ст. 323 ЦПК касаційна скарга (касаційне подання прокурора) подається через суд першої інстанції, в якому зберігається справа. Подача скарги або подання безпосередньо в касаційну інстанцію не допускається, оскільки в такому випадку буде не лише порушено встановлену законодавством процедуру вчинення зазначеної процесуальної дії, а й виключено можливість проведення судом, в якому зберігається справа, комплексу підготовчих процесуальних дій, що передують надсиланню справи до суду касаційної інстанції (ст. 323-325 ЦПК).
Касаційна скарга (касаційне подання прокурора) має бути складена в писемній формі, надрукована чітким машинописним шрифтом і надана суду з її копіями та копіями додаткових матеріалів у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі. Обо-в язковою умовою для подачі скарги (подання) є сплата державного мита, що підтверджується відповідними документами, передбаченими Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 ^Про державне мито". Коли, відповідно до зазначеного Декрету, осо-оа звільнена від сплати державного мита, до скарги (подання) додаються документи, якими це підтверджується.
V Цивільному процесі, який грунтується на засадах змагальності та диспозитивності (в розумінні змін, внесених до ЦПК). набуває особливого значення зміст касаційної скарги (касаційного подання прокурора), оскільки саме в межах зазначених процесуальних документів суд касаційної інстанції перевірятиме правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права (ст. 333 ЦПК). У цьому разі доречно провести аналогію між касаційною скаргою (касаційним поданням прокурора) в цивільному процесі та обвинувальним висновком у кримінальному.
Визначені законом (ст. 322 ЦПК) вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги (касаційного подання прокурора) мають юридичне значення. їх недотримання спричинює процесуальні наслідки. Якщо зазначені процесуальні документи подано з порушенням вимог закону, суддя зобов'язаний залишити їх без руху і надати строк для виправлення недоліків. Якщо особа, яка подала скаргу (подання), у встановлений термін виконає вимоги суду, зазначені в ухвалі про залишення скарги (подання) без руху, то скарга (подання) вважається поданою в день її первісної подачі до суду. Невиконання вимог суду в установлений ним строк є підставою вважати зазначені процесуальні документи неподанимн з поверненням їх відповідним особам (ст. 139 ЦПК). Ухвали суду, якими скарга чи подання залишені без руху, визнані неподаними і повернені особам, котрі їх подали, як такі, що перешкоджають подальшому провадженню справи, можуть бути оскаржені в суді апеляційної інстанції (ст. 291 ЦПК).
Одержавши належно оформлені касаційну скаргу, касаційне подання прокурора, суд першої інстанції, в якому зберігається справа, не пізніше наступного дня після одержання зазначених процесуальних документів повинен: 1) надіслати їхні копії та додані до них матеріали особам, які беруть участь у справі; 2) встановити строк, протягом якого вони можуть надати пояснення (заперечення) на подані процесуальні документи; 3) після закінчення строку для подання пояснень (заперечень) невідкладно надіслати скаргу (подання) разом із доданими до неї матеріалами та справу до касаційного суду (ст. 324, 325 ЦПК).
Співучасники та треті особи без самостійних вимог можуть не лише самостійно оскаржити судові рішення, а й приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на боці якої вони виступали. Така форма оскарження не несе самостійного характеру і має певну специфіку. Право на приєднання до поданої скарги можливе лише в межах строку на касаційне оскарження, а заява про приєднання державним митом не сплачується (ст. 326 ЦПК).
у зазначених випадках заява про приєднання може бути викладена і в усній формі. Разом з тим треті особи в заяві про приєднання не мають права ставити інші, ніж у касаційній скарзі, вимоги. Якщо такі вимоги все ж містяться у ній, заяву слід розглядати як самостійну касаційну скаргу, що може бути подана в суд на загальних підставах.
Наприклад, якщо в заяві про приєднання до скарги третя особа просить скасувати рішення, а в касаційній скарзі міститься вимога про його зміну, то таку заяву слід розглядати як самостійну касаційну скаргу, яка має бути сплачена державним митом, подана в суд у строк та в порядку згідно з законом.
Виходячи з диспозитивних засад цивільного судочинства, особа, яка подала касаційну скаргу, чи прокурор, який подав касаційне подання, мають право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Крім того, зазначені особи наділені правом до початку розгляду справи відкликати подані ними процесуальні документи. Відкликання скарги (подання) є правом особи, яка її подала, а тому суд у всіх випадках зобов'язаний вчинити відповідні процесуальні дії та позитивно вирішити зазначене питання. Мотиви відкликання для суду значення не мають, а особи, які заявили таке клопотання, не зобов'язані наводити їх у суді. Заява про відкликання скарги (подання) подається до суду в писемній формі, оскільки в касаційному провадженні іншої форми звернення до суду не передбачено.
Уразі надходження заяви про відкликання скарги (подання) в період зберігання справи в суді першої інстанції питання про відкликання вирішується цим судом, про що приймається ухвала, а скарга (подання) повертається особі, яка її подала.
Після проведення всіх дій. які віднесені законом виключно до компетенції суду першої інстанції, справа з касаційною скаргою чи касаційним поданням прокурора надсилається судом першої інстанції до касаційного суду, яким, відповідно до ст. 319 ЦПК, є Верховний Суд України.