Права та обов'язки перевізника

Стаття 154. Права та обов'язки перевізника
Перевізники мають право не приймати для перевезення між митними органами товари у разі:
1) оформлення митних і транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України з питань митної справи;
2) якщо митне забезпечення, накладене на транспортний засіб і упаковку товарів, не виключає можливості доступу до товарів без порушень такого забезпечення.
Перевізники зобов'язані доставити товари у митний орган призначення, а також подати передбачені законодавством документи на них.
Витрати на такі перевезення відшкодовуються у порядку, передбаченому законом.
Коментованою статтею законодавець встановлює права та обов'язки перевізника товарів та транспортних засобів, які переміщуються між митними органами. Визначення поняття «перевізник» надається в п.22 ст. 1 МК.
Товари переміщуються під митним контролем з митниці відправлення у митницю призначення шляхом їх перевезення залізничним, автомобільним, повітряним, річковим, морським транспортом. Визначення видів транспорту див. у коментарі до ст. 110 МК. Під митницею відправлення розуміється будь-який митний орган України, з якого для всієї кількості товарів та інших предметів або їх частини починається переміщення. Митниця призначення - будь-який митний орган України, де закінчується переміщення товарів та інших предметів. Митниця відправлення дає дозвіл на доставку товарів у митницю призначення за умови відсутності у неї обґрунтованих претензій до пред'явлених для митного контролю документів, товарів та транспортних засобів, що перевозять ці товари. Митниця відправлення, з метою уникнення виконання додаткових операцій митного контролю митницею призначення (повторного митного огляду) та унеможливлення вилучення або заміни товарів під час перевезення товарів між митницями, накладають митне забезпечення (одноразові номерні запірно-пломбувальні пристрої, пломби) на технічні засоби (двері, люки тощо) які перешкоджають проникнення у внутрішній простір засобів зберігання товарів (вантажний відсік, контейнер, цистерна тощо) які розміщені на транспортних засобах. Визначення митного забезпечення див. у п.13 ст. 1 МК.
Як правило, товари перевозяться між митницями під митним забезпеченням в упаковці, транспортних засобах чи контейнерах, виготовлених та обладнаних таким чином, щоб товари не могли бути вилученими з опечатаного вантажного місця, транспортного засобу чи контейнера або поміщатись у такі місця без залишення видимих слідів розпечатання чи пошкодження митного забезпечення. Допускається перевезення товарів під забезпеченням митних органів інших країн, вантажовідправників або транспортних організацій, що прийняли такі вантажі до перевезення. Такі забезпечення, зокрема пломби, визнаються митними органами України за умови їх відповідності вимогам, що висуваються до митного забезпечення, яке використовується митними органами України. Негабаритні вантажі та товари, що переміщуються пристосованими (спеціально не обладнаними) транспортними засобами, можуть перевозитися без накладення митного забезпечення у вигляді пломбування транспортних засобів, в яких переміщуються такі товари. У таких випадках митні органи у товаросупровідних документах роблять детальний опис таких товарів та наносять на самі товари або на їх упаковку маркування або інші ідентифікаційні знаки з метою виключення можливості підміни цих товарів іншими або аналогічними.
Відповідно до положень коментованої статті законодавець передбачає випадки, коли перевізник має право не приймати для перевезення між митними органами товари у разі:
а) оформлення митних і транспортних документів з порушенням порядку, встановленого законодавством України з питань митної справи;
б) якщо митне забезпечення, накладене на транспортний засіб і упаковку товарів, не виключає можливості доступу до товарів без порушень такого забезпечення.
Митниця відправлення обов'язково встановлює строк доставки товарів у митницю призначення. Строк доставки товарів у митницю призначення визначається, виходячи з відстані до митниці призначення, виду транспортного засобу, а також маршруту та інших умов перевезення, і не повинен перевищувати максимального (граничного) строку доставки.
З моменту, коли перевізник взяв на себе зобов'язання доставити товари у митний орган призначення (відповідним чином прийнято вантаж та оформлені транспортні та митні документи), наступає адміністративна відповідальність за порушення вимог, передбачених статтями 331, 332, 336, 337, 338 МК. Митний документ, що видається перевізнику, який повинен доставити товар у митницю призначення, називають документами контролю доставки, скорочено ДКД. Порядок оформлення цього документу врегульована Положенням про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 08.12.1998 р. №771, з урахуванням наказу Державної митної служби України №495 від 20.06.2006 р.