Права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів

Стаття 264. Права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.
Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.
Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.
Для митної оцінки товарів і перевірки правильності визначення заявленої декларантом митної вартості може використовуватися інформація, надана декларантом, а також та, що є в розпорядженні митного органу.
Перш за все, інформація повинна бути достовірною, повною (комплексною) та забезпечувати підтвердження правильності визначення заявленої митної вартості. Декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.
Заявлена декларантом митна вартість і дані, що стосуються її визначення, мають грунтуватися на достовірних і документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перевірка достовірності заявленої митної вартості здійснюється на підставі таких документів:
- угоди (договору, контракту), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатків до неї;
- рахунків-фактур (інвойсів) або рахунків-проформ;
- специфікацій, коносаментів, товаротранспортних накладних;
- ліцензій;
- карток реєстрації контрактів;
- сертифікатів про походження товарів;
- банківських документів щодо розрахунків за поданим контрактом (копій платіжного доручення з відміткою банку про виконання операції та виписки з особового рахунка організації, що завіряються керівником та головним бухгалтером цієї організації), які мають містити всі реквізити, потрібні для ідентифікації їх з поставкою, що оформлюється в митному відношенні;
- копії експортної ВМД країни відправлення, яка може використовуватися у разі ввезення на митну територію України товарів, які в країні відправлення не були поміщені в митні режими, що не передбачають сплату податків;
- договорів поставки;
- договорів про спільну діяльність;
- контрактів з третіми особами, які мають причетність до договору (угоди);
- рахунків з оплати третім особам на користь продавця;
- ліцензійних чи авторських угод;
- договорів доручення, комісії, агентських та брокерських угод;
- рахунків за комісійні, брокерські послуги щодо товарів, митна вартість яких визначається;
- замовлень на поставку;
- договорів про страхування та про перевезення;
- прайс-листів виробника та продавця товару;
- бухгалтерської документації;
- калькуляції фірми - виробника товару (у разі згоди фірми надати її українському покупцю);
- інших матеріалів, що можуть бути використані для підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, заявлених у ВМД.
При перевірці банківських документів особлива увага звертається на повноту платежу, а саме: зазначене перерахування коштів здійснено в цілому за весь товар чи тільки за його частину (як при попередній оплаті, так і при сплаті за вже отриманий товар); чи відображає грошова частина платежу повну вартість товарів, що ввозяться (тобто чи не передбачено контрактом будь-яких умов, що мали вплив на вартість угоди, у тому числі здійснення часткової оплати за ці товари у вигляді побічного платежу третій особі на користь продавця як зустрічної поставки товарів чи надання будь-яких послуг покупцем продавцю).
Згідно з Наказом Держмитслужби від 13.10.2003 р. №685, для достовірного визначення митної вартості товарів відділ контролю митної вартості має право ініціювати проведення та брати участь в огляді товару й відборі проб та зразків згідно з чинним законодавством.
З метою правильного визначення митної вартості товарів та предметів, що переміщуються через митний кордон України, посадові особи Відділу контролю митної вартості проводять роботу зі збирання, аналізу, оброблення даних про вартість таких товарів з метою формування бази даних цінової інформації.
Посадова особа митного органу, що проводить перевірку оформлення декларації митної вартості, не має права з власної ініціативи або за дорученням чи на прохання декларанта вписувати будь-які дані до граф декларації, які повинні заповнюватися декларантом, або вносити до них зміни, доповнення чи виправлення.
Згідно з положеннями Порядку декларування, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає:
- угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї;
- рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару;
- угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;
- рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу);
- пакувальні листи;
- ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт)
- яких підлягає ліцензуванню;
- сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися такі документи:
установчі документи підприємства, що переміщує товари;
угода з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням
умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається;
відповідна бухгалтерська документація;
ліцензійні чи авторські угоди;
замовлення на поставку товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; калькуляція фірми-виробника на товари, митна вартість яких визначається; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.
Порядок декларування також встановлює, що у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, увезених в Україну за іншою угодою. З метою забезпечення конфіденційності така інформація надається у знеособленому вигляді.
Митний орган під час митного оформлення товарів здійснює контроль за правильністю визначення їх митної вартості, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою (комплектністю) поданих документів та їх відповідністю вимогам, установленим законодавством.
Достовірність відомостей, зазначених у декларації митної вартості, може бути встановлена шляхом проведення митними органами на підприємствах перевірки щодо відповідності документів на товари і транспортні засоби, поданих для підтвердження митної вартості товарів, даним бухгалтерського обліку та іншій документації підприємства.
За недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації, декларації митної вартості та в документах, поданих на підтвердження митної вартості товарів, декларант несе відповідальність згідно із діючим законодавством України.
У разі, коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обгрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи, передбачені МК України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно із зазначеним Кодексом.
У разі здійснення коригування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та відповідно податків і зборів (обов'язкових платежів), що підлягають справлянню, усі розрахунки проводяться відповідно до законодавства, чинного на день прийняття митним органом документів для митного оформлення товарів.
Коригування митної вартості товарів, у тому числі випущених у вільний обіг, здійснюється з урахуванням курсу валюти, встановленого Національним банком на день прийняття митним органом документів для митного оформлення товарів.
Слід зауважити, що останні зміни, внесені у МК торкнулися і строку дії гарантійних зобов'язань, що визначені у цій статті. Нині на відміну від встановленого раніше 30-денного строку, такий строк не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Новелою цієї статті є надання декларанту права на оскарження рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. Раніше ця норма частково була закріплена у статті 265 МК.
У свою чергу, законодавець зобов'язав митний орган вищого рівня обґрунтовувати прийняте за скаргою рішення та помішувати інформацію про надане декларантові право оскаржити це рішення в судовому порядку.