Права суб'єктів господарювання щодо використання природних ре­сурсів

Стаття 152.Права суб'єктів господарювання щодо використання природних ре­сурсів
1. Суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, має право:
експлуатувати корисні властивості наданих йому природних ресурсів;
використовувати для господарських потреб в установленому законодавством по­рядку корисні копалини місцевого значення, водні об'єкти, лісові ресурси, що знахо­дяться на наданій йому земельній ділянці;
одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов'язаної з викорис­танням природних ресурсів;
одержувати пільгові короткострокові та довгострокові кредити для реалізації захо­дів щодо ефективного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а та­кож користуватися податковими пільгами при здійсненні зазначених заходів;
вимагати компенсації шкоди, завданої належним йому природним ресурсам іншими суб'єктами, а також усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів.
Перелік прав суб'єктів господарювання у галузі використання природних ресурсів, наведе­ний у коментованій статті, не є вичерпним. Права суб'єктів господарювання щодо викорис­тання природних ресурсів різноманітні, але взаємопов'язані. Вони мають як майновий, так і немайновий характер.
Право експлуатації корисних властивостей наданих суб'єктам господарювання природних ресурсів полягає у здійсненні самостійного безпосереднього господарювання щодо природно­го ресурсу шляхом використання необхідних у господарській діяльності суб'єкта якостей та характеристик природного ресурсу відповідно до мети та цільового призначення природоко­ристування.
Як зазначалось у коментарі до ст. 150, право використовувати для господарських потреб в установленому законодавством порядку корисні копалини місцевого значення, водні об'єкти, лісові ресурси, що знаходяться на наданій суб'єкту господарювання земельній ділянці, є формою акцесорного природокористування. Відповідно до п. «г» ст. 90 ЗК власники земельних ділянок мають право використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі. В Україні принцип акцесії застосовується ли­ше до так званих загальнопоширених корисних копалин. Перелік корисних копалин, які відносяться до загальнопоширених, міститься у постанові КМУ «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» від 12 грудня 1994 р. Корисні копалини місцевого значення власне і є загальнопоширеними, що випливає з п. «з» ч. 1 ст 39Закону.
Право на одержання доходів від результатів господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів, є формою реалізації правомочності користування у змісті права власності на природні ресурси та права природокористування. За загальними господарсько-правовими нормами одержання плодів і доходів суб'єктом господарювання є одним із способів набуття права на річ, яка приносить плоди та приплоди, доходи, якщо інше не перед­бачено договором власника з іншою особою. Право суб'єкта господарювання на використання природних ресурсів з метою одержання від його корисних властивостей позитивного ефекту у вигляді доходу водночас є одним із способів набуття права власності на результатиексплуатації природного ресурсу.
Право одержувати пільгові короткострокові та довгострокові кредити для реалізації заходів щодо ефективного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а також користуватися податковими пільгами при здійсненні зазначених заходів слід розглядати у контексті економіко-правового стимулювання здійснення екологічно спрямованої діяльності, зміст якого полягає у встановленні чинним законодавством пільг, переваг, преференцій, компенсацій та інших форм економічного заохочення, спрямованих на ініціативне здійснення суб'єктами господарювання заходів щодо ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.
Власник природного ресурсу чи природокористувач має право вимагати компенсації шкоди, завданої належним йому природним ресурсам іншими суб'єктами, а також усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів. Відновлення порушених прав здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану природного ресурсу та приведення його у стан, придатний для подальшої експлуатацїї, який існував до порушення права; в) запобігання вчиненню дій, що порушують пра­ва або створюють небезпеку порушення прав; г) визнання угоди недійсною; д) визнання недійсними розпорядчих актів чи актів ненормативного характеру; є) відшкодування заподіяних збитків; є) застосування інших, передбачених законом, способів.