Повноваження суду касаційної інстанції

ПОВНОВАЖЕННЯ СУДУ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
При розгляді справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції, як уже зазначалося, перевіряє правильність застосування і тлумачення норм матеріального й процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій за наявними у справі матеріалами в межах доказів касаційної скарги (касаційного подання прокурора), а також у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу (касаційне подання прокурора), якщо докази, викладені в зазначених процесуальних документах, відповідно до закону, не потребують перегляду судових рішень, тобто якшо немає підстав для визнання судових актів незаконними (ст. 335 ЦПК).
До безумовних підстав, з якими, згідно із законом (ч. 1 ст. 336 ЦПК), пов'язано скасування судових рішень в усіх випадках, належать: розгляд справи неправомочним суддею або складом суду; прийняття і підписання судового рішення не тим складом суду, який розглянув справу; розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; вирішення судом питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права (умовні підстави для скасування судових рішень) можуть бути підставою для скасування судових актів лише в тому разі, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи. Питання про те. чи призвело допущене судом процесуальне порушення до неправильного вирішення справи, а відтак і до скасу ваиня рішення, вирішується касаційною інстанцією в кожному кон кретному випадку при розгляді касаційної скарги (касаційного по, дання прокурора). Одне й те саме процесуальне порушення залежі від обставин справи може мати різні процесуальні наслідки і не зав жди приводить до скасування рішення. Не може бути скасоване пра вильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 334 ЦПК судова палата, розглянувши справу в касаційному порядку, своєю ухвалою або рішенням має право 1) відхилити касаційну скаргу чи касаційне подання прокурор ' 335 ЦПК); 2) повністю або частково скасувати судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (ст. 336 ЦПК); 3) скасувати оскаржуване рішення та зали-] шити в силі судове рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції (ст. 338 ЦПК); 4) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляд)! (ст. 227, 229, 339 ЦПК); 5) змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд (ст. 340 ЦПК).
Зупинимося детальніше на повноваженнях суду касаційно інстанції.
Суд касаційної інстанції скасовує судові акти повністю або част ково, якщо суд першої чи апеляційної інстанції неправильно засто сував або витлумачив норми матеріального права чи допустив істот ні порушення норм процесуального права, через що було прийият незаконне рішення або ухвала суду. У разі скасування судовог рішення суд касаційної інстанції повертає справу на новий розгля до суду першої або апеляційної інстанції. В ухвалі касаційно інстанції зазначається, в чому полягала неправильність судових р: шень (ст. 343 ЦПК).
Згідно з повноваженнями суду касаційної інстанції при скасу ванні ухвали суду апеляційної інстанції справу може бути передан на новий апеляційний розгляд, якщо апеляційна інстанція допусти ла істотні порушення порядку провадження у справах, які позбав ли її можливості належним чином перевірити законність та о грунтованість рішення і доводи апеляційної скарги (апеляційног подання прокурора). До істотних порушень норм процесуальног права, які вимагають скасування апеляційної ухвали і передачі спра ви на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, можна відносити:

І) незазначення мотивів, з яких суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався (п. 8 ст. 313 ЦПК): 2) неправильну відмову суду апеляційної інстанції дослідити нові докази, надані особами, які оскаржують судові рішення, і па які є посилання в апеляційній скарзі чи апеляційному поданні прокурора (ч. 2 ст. 293 ЦПК); 3) порушення вимог процесуального права при дослідженні апеляційною інстанцією нових доказів (ч. 2 ст. 301 ЦПК).
Усунути такі порушення суд касаційної інстанції не має права, тому справа повертається на новий розгляд.
Суд касаційної інстанції може прийняти ухвалу про скасування оскаржуваного рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції. Це має місце в тих випадках, коли суд касаційної інстанції визнає, що одне з ухвалених рішень є законним, а інше підлягає скасуванню. Наприклад, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу суду апеляційної інстанції, якою було безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, і залишає останнє в силі.
Крім того, суд касаційної інстанції має право скасувати оскаржуване рішення і закрити провадження в порушеній цивільній справі або залишити заяву без розгляду, якщо обставини, з якими пов'язане прийняття такого рішення, не вимагають перевірки в суді першої інстанції. Касаційна інстанція може закрити провадження або залишити заяву без розгляду лише за умови, якщо дійде такого висновку на підставі фактичних обставин, установлених судом першої інстанції, тобто за наявності та доказаності відповідного процесу-альио-правового факту, який дає підставу для висновку про відсутність у сторони права на порушення в суді справи чи недодержання умов заявлеиия позову.
Закриття провадження у справі й залишення заяви без розгляду може мати місце лише на підставі ст. 227 (крім п. 4 і 5) та 229 ЦПК. Залишення заяви без розгляду за п. 4 і 5 ст. 227 ЦПК судом касаційної інстанції неможливе, оскільки зазначені пункти стосуються лише провадження в суді першої інстанції.
Право позивача відмовитися від позову, а сторін — закінчити справу шляхом укладення мирової угоди, передбачено ст. 332 ЦПК". ^"ріщующ, зазначені питання, суд касаційної інстанції повинен дотримуватися правил, передбачених ст. 103. 179, 227 ЦПК. Відмова позивача від позову, намір сторін закінчити справу мировою угодо можуть бути заявлені на будь-якій стадії процесу до виходу судова палати в нарадчу кімнату.
На стадії розгляду справи в касаційному порядку судовою пал^ тою особа, яка подала касаційну скаргу (подання), має право відмс витися від поданих процесуальних документів. При цьому мотив відмови для судової палати значення не мають, і така особа не зобоі в'язана наводити їх у суді. В зазначеному випадку судовою палато! приймається ухвала про прийняття відмови від касаційної скарг (касаційного подання прокурора), і касаційне провадження у сира закривається. Повторне оскарження цією особою судових рішень касаційному порядку не допускається (ст. 327 ЦПК).
Якщо судом першої та апеляційної інстанцій допущено непра вильне застосування або тлумачення норм процесуального права, після скасування судових рішень не вимагається з'ясування пови обставин справи (додаткових пояснень сторін, падання доказі тощо), то справу на новий розгляд передавати не потрібно. Суд ка саційної інстанції зобов'язаний у такому разі ухвалити нове рішена (з аналогічних мотивів можлива і зміна рішення суду першої або апе-1 ляційної інстанції), що забезпечує швидший захист порушених пра та процесуальну економію.
Під терміном "зміна рішення" мається на увазі перш за все змін резолютивної частини (зміна розміру присудженої суми, перерои поділ між сторонами стягнутого судом державного мита тощо).
Зміненим також вважається рішення, якщо корективи вносять! до його мотивувальної частини, наприклад, змінюється юридичіг кваліфікація правильно встановлених судами фактів чи виникає по треба у виключенні з мотивувальної частини рішення посилання 1 закон, який не підлягав застосуванню, або в доповненні її посилан ням на закон, який підлягав застосуванню до правовідносин, що ви никли.
Під зміною рішення мається на увазі внесення до нього таких пон правок, які не зачіпають його характеру та суті. Згідно зі ст. 334 ЦПК суд, що розглядає справу в касаційному порядку, має прав внести в судове рішення будь-яку зміну, незалежно від того, чи по-і гіршує це становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 337 ЦПК суд касаційної інстанції може давати судові, якому справа надсилається на новий розгляд, обов'язкові для нього вказівки лише з питань застосування і тлумачення норм матеріального та процесуального права.
Обов'язковість таких вказівок не суперечить засаді незалежності судді0- оскільки ця засада узгоджується з положенням про підкорення суддів Конституції України та закону, а обов'язковість висновків і мотивів суду касаційної інстанції стосується саме питань застосування закону.
Вказівки щодо оцінки доказів, можливості ухвалення того чи іншого рішення суд касаційної інстанції давати не має права (ст. 333 ЦПК). Якщо на порушення вимог закону такі вказівки (висновки і мотиви) будуть наведені в рішенні суду касаційної інстанції, то вони не є обов'язковими для суду, який повторно розглядає справу в першій або апеляційній інстанції. Цим забезпечується незалежність суддів у встановленні фактичних обставин.
Порядок розгляду касаційної скарги (касаційного подання прокурора), що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, врегульовано у ст. 346 ЦПК. У таких випадках суд касаційної інстанції розглядає скаргу (подання) за правилами гл. 41 ЦПК ("Касаційне провадження"). Залежно від обгрунтованості зазначених процесуальних документів суд приймає ухвалу або рішсппя відповідно до вимог ст. 334 ЦПК. При цьому за наявності підстав можуть бути скасовані первинні ухвала або рішення суду касаційної інстанції.
Процесуальні документи (рішення, ухвали) суду касаційної інстанції є віддзеркаленням результату діяльності цього суду щодо перевірки законності оскаржених судових рішень і мають важливе значення для виправлення судових помилок, забезпечення суворого дотримання законності в роботі судів першої та апеляційної інстанцій, поліпшення культури судової діяльності в широкому її розумінні. Це зобов'язує суд касаційної інстанції ухвалювати такі судові документи, які за формою і змістом відповідають вимогам ст- 343, 344 ЦПК.
Рішення або ухвала суду касаційної інстанції готується суддею-Доповідачем і підписується головуючим та суддею-доповідачем (ст. 341 ЦПК).
На відміну від провадження в судах першої та апеляційної '"станцій протокол судового засідання в касаційному провадженні Не ведеться, оскільки судом касаційної інстанції нові докази не досліджуються, а предметом перевірки є лише дослідження питань законності оскаржуваних судових рішень на підставі матеріалі справи і пояснень осіб, які з'явились у судове засідання.
Судові акти, ухвалені касаційною інстанцією, набирають чинності з моменту їх проголошення і оскарженню не підлягають, проте можуть переглядатися згідно зі ст. 3472 ЦПК (за нововиявленими та винятковими обставинами).
Після закінчення касаційного провадження справа, що була предметом розгляду суду касаційної інстанції, повертається до суду першої інстанції, який відкрив провадження у справі.
Аналіз змін, внесених до ЦПК щодо касаційного провадження, засвідчує, що можливості сторін, що стосуються захисту порушених цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, значно розширені, чіткіше визначені повноваження суду і процесуальні можливості інших учасників процесу. Названі чинники, безумовно, сприятимуть поглибленню демократичних засад цивільного судочинства і зміцненню процесуальних гарантій судового захисту.