Порядок і умови надання щорічних відпусток. Відкликання з відпустки

Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в уста-нові, організації.
У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на пред¬ставництво трудовим колективом органом і доводяться до відо ма всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, уста¬новлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством.
(Стаття 79 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 4617-Ю від 24.01.83; Законом№ 871-12від 20.03.91; в редакції Закону № 117-XIV (117-14) від 18.09.98)
1. Щорічні відпустки надаються працівникам за відпрацьований робочий рік, який відраховується з дня укладання трудового договору (частина перша ст. 6 Закону України «Про відпустки»).
2. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, а також за особливий характер праці (працівникам з ненормованим робочим днем, окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я) надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 1290 від 17 листопада 1997 р. (Зібрання законодавства України. — 1998. — № 2. - Ст. 66).
3. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї (частина друга ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
4. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються праців¬никові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як пра¬вило, до закінчення робочого року (частина четверта ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
5. Відповідно до частини першої коментованої статті та частини п'ятої ст. 10 Закону України «Про відпустки» право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперерв-ної роботи наданому підприємстві, в установі, організації.
6. У разі надання працівникові щорічних основної та додаткових відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.
Проте до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві щорічні відпустки повної тривалості за бажанням працівника надаються:
1) жінкам — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
2) інвалідам;
3) особам віком до вісімнадцяти років;
4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якшо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців не враховуючи часу переїзду на постійне місце прожи¬вання;
6) сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
7) працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання екзаменів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не отримали за неї грошової компенсації;
9) працівникам, які мають путівку (курсовку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
10) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором (частина сьома ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
7. До інших випадків, передбачених законодавством, можна віднести п. 13 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» (Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 40—41. — Ст. 249), відповідно до якого ветерани військової служби мають право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві, в установі чи організації.
8. Після першого року роботи щорічна відпустка працівнико¬ві може бути надана в будь-який час відповідного робочого року.
9. З урахуванням необхідності забезпечення нормальної роботи підприємства, установи, організації відпустки працівникам надаються рівномірно протягом усього року.
Черговість надання відпусток визначається графіками, що скла¬даються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим або іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, на кожний календарний рік і доводяться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток в межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити праців¬ника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
З метою забезпечення рівномірності чергових відпусток ре¬комендується надавати їх не тільки з першого чи п'ятнадцятого числа за календарем, а рівномірно розподіляти їх протягом кожного місяця.
Поряд з цим відпустки можуть надаватися працівникам не тільки послідовно один за одним, але й одноразово всім їм або певним їх групам. Зокрема, це може бути у зв'язку з тимчасовим припиненням роботи підприємства, установи, організації чи ремонт устаткування.
10. Затверджені графіки відпусток є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників. Будь-які зміни в них можливі, як правило, лише за взаємною домовленістю між власником або уповноваженим ним органом і відповідним працівником. Але в разі несподіваного припинення робіт на підприємстві, в установі, організації чи в окремих їх структурних підрозділах у зв'язку з виробничою аварією, стихійним лихом тощо, коли надання відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході робо¬ти підприємства, установи, організації, відпустки можуть бути надані працівникам з істотним відхиленням від раніше встановленої за графіком черговості.
11. При складанні графіків відпусток враховуються вказівки, що містяться з приводу цього в колективних договорах, а також відповідні вимоги чинного законодавства. Зокрема, частиною дванадцятою ст. 10 Закону України «Про відпустки» встановлено, що за бажанням працівника щорічні відпустки надаються в зручний для нього час:
1) особам віком до вісімнадцяти років;
2) інвалідам;
3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;
4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;
7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а Також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
12. До інших випадків, передбачених законодавством, можна віднести п. 12 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» (Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 40-4. — Ст. 249), відповідно до якого ветеранам військової служби надається право використання щорічної відпустки за місцем роботи у зручний для них час.
13. Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним та науковим працівникам щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу (частина тринадцята ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
14. Громадянам, віднесеним до 1 та 2 категорій постраждалих від Чорнобильської катастрофи, передбачено використання щорічних відпусток у зручний для них час (п. 22 ст. 20 і ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 16. — Ст. 200; — 1992. № 13. - Ст. 178; 1992. - № 37. - Ст. 543).
15. Працівникам, які навчаються у навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою (частина чотирнадцята ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
16. Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах (частина п'ятнадцята ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
17. Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період наприкінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу (частина шістнадцята ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
18. Установлений коментованою статтею поділ відпустки працівника може відбутися тільки тоді, коли він сам про це просить у зв'язку з певними обставинами, які в нього склалися. Власник або уповноважений ним орган не вправі виступати ініціатором по-ділу на частини відпустки працівника. Поділ відпустки допускається за умови, що працівник зможе відпочити протягом не менш як чотирнадцять календарних днів безперервно. При цьому невикористана частина відпустки надається з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після його закінчення (частини шоста та сьома коменто-ваної статті, частини перша і друга ст. 12 Закону України «Про відпустки»).
19. З прийняттям Закону України «Про відпустки» стало можливим відкликання працівника з щорічної відпустки. Проте воно може відбутися: лише за згодою працівника; за умови, що основна безперервна частина відпустки становитиме не менш як 14 календарних днів; у таких випадках: для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки (ст. 12 Закону україни «Про відпустки» та частина восьма коментованої статті).
20. До інших випадків, передбачених законодавством, можна віднести можливість відкликання з щорічної відпустки державних службовців (п. З ст. 20 Закону України «Про державну службу»).
21. Оскільки відкликання з відпустки допускається лише за згодою працівника, відмову його (незалежно від причини) від виконання розпорядження власника або уповноваженого ним органу про вихід на роботу до закінчення щорічної відпустки немає підстав розглядати як порушення трудової дисципліни.