Порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.
(Стаття 111 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 5938-11 від 27.05.88; Законом № 871-12 від 20.03.91)
1. Порядок оплати праці працівника при невиконанні норм виробітку залежить від того, з яких причин вони не виконуються: з вини працівника чи не з його вини. Під виною працівника слід розуміти його халатність, небажання працювати. Невиконання норм виробітку в зв'язку з низькою кваліфікацією праціника чи недостатнім досвідом також є підставою для оплати у порядку, передбаченому коментованою статтею.
Якщо працівник не з своєї вини виконав норму виробітку менше від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу), то дана стаття гарантує йому заробіток не нижче від двох третин його ставки (окладу) з розрахунку на місяць. Якщо фактичний заробіток виявиться більше зазначеного, то працівнику проводиться виплата всієї фактичної суми.
2. Невиконання норм виробітку з вини працівника дає власнику або уповноваженому ним органу право здійснити оплату його праці відповідно до фактично виконаного обсягу роботи.
У цьому випадку власник або уповноважений ним орган, по-збавляючи працівника права на збереження за ним при невико-
нанні норм виробітку зарплати в розмірі не нижче від двох третин його ставки (окладу), повинен довести вину працівника.
3. Порядок оплати праці на умовах, передбачених коментованою статтею, не може застосовуватись до працівників, які не виконали норми виробітку в зв'язку з переведенням на іншу роботу з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ви-робнича необхідність) або з ініціативи працівника (вагітні жінки на більш легку роботи) — за ними зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи.