Поняття зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 377. Поняття зовнішньоекономічної діяльності
1. Зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяль­ність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.
2. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності.
3. Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкта­ми господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.
1. Під господарською діяльністю у ГК розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, вико­нання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Зовнішньоекономічною діяльністю, в розумінні цього Кодексу є діяльність, яка характе­ризується такими ознаками:
1) за своєю сутністю є господарською діяльністю, спрямованою на виготовлення та реалі­зацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;
2) здійснюється визначеним у законодавчому порядку колом суб'єктів.
3) обов'язковою умовою віднесення того чи іншого виду діяльності до зовнішньоеконо­мічної є перетин митного кордону України майном чи робочою силою. При цьому під май­ном розуміється сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів гос­подарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених зако­ном формах обліку майна цих суб'єктів.
З набранням чинності ГК втратили юридичну силу положення законів та підзаконних нормативно-правових актів, що йому суперечать, зокрема наведене в Законі України «Пре зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. визначення зовнішньоекономічне: діяльності як «діяльності суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудованої на взаємовідносинах між ними, що має місце як на те­риторії України, так і за її межами».
2. Частина 2 коментованої статті визначає принципи здійснення зовнішньоекономічно: діяльності. Принципами є основоположні, керівні засади, правила, положення, які визнача­ють сутність певного явища.
Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності можна поділити на дві групи — за­гальні та спеціальні. До загальних принципів належать принципи господарювання, зокрема:
— забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання. Цей принцип віддзеркалює положення Конституції України, ст. 15 якої за­кріпила принцип багатоманітності. Відповідно до принципу економічної багатоманітності в Україні створюються й функціонують різні форми власності, господарська діяльність здійснюється суб'єктами різних організаційно-правових форм. Держава забезпечує однаковий захист усіх суб'єктів господарювання незалежно від форми їх власності чи господарювання місцезнаходження тощо;
— свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Цей принцип за­кріплює можливість кожної особи здійснювати підприємницьку діяльність з урахуванням вимог закону. В законодавчому порядку встановлюються обмеження двох видів, перша група яких пов'язана з обмеженням права певних суб'єктів на здійснення зовнішньоекономіч­ної діяльності, друга — на встановлення обов'язкових умов здійснення певних операцій у зовнішньоекономічній сфері;
— вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;
— обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і
держави;
— захист національного товаровиробника. Будь-яка держава, в тому числі й Україна, запроваджує на своїй території комплекс заходів, спрямованих на захист й підтримку національного товаровиробника. У зовнішньоекономічній сфері до таких заходів належить встановлення спеціальних видів мита, заходів нетарифного регулювання (індикативних цін тощо);
— заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. На сьогодні більшість суб'єктів господарювання не перебувають з органами державної влади у відносинах підпорядкування, що обумовлює здійснення останніми нагляду за діяльністю господарюючих суб'єктів. Втручан­ня органів державної влади та місцевого самоврядування в межах їх наглядових повноважень обмежується нормами закону.
Спеціальними принципами зовнішньоекономічної діяльності є:
— принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини та здійснювати її у будь-яких формах, не заборонених законом;
— принцип юридичної рівності, який полягає в рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності, організаційно-правової форми й інших ознак;
— принципи митного регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зміст яких розкривається у ст. 384 ГК;
— принципи оподаткування, які конкретизуються у ст. 385 ГК.
3. Основний Закон України закріпив конституційні засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Більш детальний розвиток ці положення отримали в законах та підзаконних нормативно-правових актах. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти
мають керуватися положеннями ГК, Митного кодексу України, законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про єдиний митний тариф», «Про митний тариф України»,
Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті», а також інших законів та підзаконних нормативно-правових актів.