Поняття державного унітарного підприємства

Стаття 73. Поняття державного унітарного підприємства
1.Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державне влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, -правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
2.Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є пред­ставником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та інши­ми законодавчими актами.
3.Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і за­кріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві опера­тивного управління.
4.Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова «дер­жавне підприємство».
5.Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить.
6.Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприєм­ства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство є підзвітним цьому органові.
7.Законом можуть бути визначені особливості статусу керівника державного унітар­ного підприємства, в тому числі встановлено підвищену відповідальність керівника за результати роботи підприємства.
8. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.
1. Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності. Основоположною ознакою виду підприємства як суб'єкта господарювання є форма власності, на якій його засновано. Принцип унітарності підприємства, заснованого на державній власності, означає неподільність на частки майна, що перебуває у нього на балансі. Державне унітарне підприємство створюється шляхом видання уповнова­женим органом розпорядчого акта.
Такими уповноваженими органами є КМУ (наприклад, розпорядження КМУ від «Про створення державного підприємства і спеціалізованого полігону для поводження з токсични­ми промисловими відходами» 13 листопада 1999 р.) або міністерства та відомства України (наприклад, наказ Міністерства аграрної політики України «Про створення державного під­приємства «Розрахунково-кліринговий центр» від 25 січня 2002 p.). Одночасно з прийняттям рішення про створення державного унітарного підприємства вирішується питання про за­твердження його статуту і наділення його відокремленою частиною державної власності.
2.Органи, уповноважені державою створювати державні унітарні підприємства, визначе­ні у статтях 4—8 Закону України «Про управління об'єктами державної власності». Як уже зазначалося, до них належать міністерства, відомства, державні комітети та інші органи дер­жавної виконавчої влади.
Будучи представником власника, центральний орган державної виконавчої влади: 1) прий­має рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, заснованих на державній власності; 2) затверджує їх статути; 3) розробляє стратегію їх розвитку.
Органи виконавчої влади здійснюють стосовно державних унітарних підприємств і кон­трольні функції, зокрема регулярно приймають звіти про результати діяльності останніх.
3.Державне майно в унітарного державного підприємства може перебувати на праві гос­подарського відання або праві оперативного управління. Право господарського відання ширше за право оперативного управління (див. коментар до статей 136 і 137).
4.Унітарним може бути не тільки державне, а й комунальне підприємство (ст. 78 ГК). У зв'язку з цим для визначення форми власності унітарного підприємства його найменування має містити вказівку на те, що воно є державним.
5.Частина 5 коментованої статті відтворює положення, закріплене у ч. 2 ст. 219 ГК, і під­креслює господарську відокремленість державного унітарного підприємства.
6. Керівництво господарською діяльністю державного унітарного підприємства покла­дається на його керівника, який призначається на посаду і звільняється з неї органом дер­жавної виконавчої влади, до сфери якого входить управління підприємством.
Призначення керівника підприємства здійснюється у розпорядчому порядку. Підставами для видання наказу (розпорядження) є результати конкурсу, іншого професійного відбору кандидатури керівника і укладення з ним контракту (ст. 21 КЗпП).
Керівник підприємства несе відповідальність перед органом, що призначив його на поса­ду і який може притягнути його до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення із зай­маної посади. Контрактом можуть бути встановлені додаткові підстави для його розірвання до завершення строку його дії, що є підставою для звільнення керівника, а також додаткові умови щодо оплати праці, умов праці та побуту.
7. Коментована норма передбачає подальший розвиток законодавства, що регулює право­вий стан керівника державного унітарного підприємства. Підвищена відповідальність ке­рівника підприємства встановлюється за невиконання чи неналежне виконання значущих для держави завдань, невиконання плану, погіршення стану підприємства, порушення зако­нодавства щодо виплати заробітної плати працівникам.
8. Залежно від сфери діяльності, режиму використовуваного у господарській діяльності май­на, видів продукції, що виготовляється, важливості для держави та інших критеріїв унітарні підприємства можуть бути казенними або комерційними (див. коментар до статей 74, 76).