Поняття адміністративного правопорушення

Стаття 319. Поняття адміністративного правопорушення
Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Розглядувана стаття у частині 1 містить визначення - що є порушенням митних правил.
Ч. 4 статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносить питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил до МК.
Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст. 9 КУпАП чітко закріплює, що адміністративний проступок - діяння винне.
Згідно з частиною 1 коментованої статті адміністративній відповідальності підлягає тільки винне діяння, тобто, якщо протиправна дія чи бездіяльність вчинена громадянином або посадовою особою підприємства умисно або з необережності. Відсутність вини виключає суб'єктивну сторону і тим самим сам склад правопорушення.
Повне і всебічне дослідження ознак суб'єктивної сторони складу порушення митних правил залежно від конкретних її особливостей може служити підставою для застосування тих чи інших (пом'якшуючих чи обтяжуючих відповідальність обставин тощо).
Класифікація досліджуваних правопорушень за ознаками суб'єктивної сторони складу має також практичне значення при виборі виду і меж адміністративного стягнення.
Як зазначалося, одним із найбільш істотних класифікаційних за особливостями суб'єктивної сторони ознак виступає вина. У вітчизняній правовій науці під виною розуміється психічне у формі наміру чи необережності ставлення особи до свого протиправного діяння і його наслідків.
Вина за своєю сутністю є психічним ставленням суб'єкта до соціальної дійсності: до суспільних відносин, до інтересів суспільства, до його правових вимог, до інших членів суспільства. Причому ставлення його до суспільних інтересів є негативним: у силу наявності антисоціальної (чи соціальної) установки суб'єкт або свідомо протиставляє свою волю суспільним інтересам, або виявляє до них зневажливе, недостатньо уважне ставлення.
Вина - поняття родове, воно охоплює дві можливі форми стану психіки, що засуджується, - умисел і необережність. Тільки навмисне чи необережне ставлення до своєї протиправної поведінки може засуджуватися державою, тільки в цих двох формах може існувати вина.
Адміністративне, а рівно й порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Особливою формою психічного ставлення особи до протиправних наслідків є необережність.
Порушення митних правил визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Якщо поняття умислу пов'язане з психічним ставленням особи до свого діяння і його наслідків, то при визначенні необережності до уваги беруться ставлення лише до шкідливих наслідків.
Досліджуючи порушення митних правил з погляду форм вини, їх можна умовно класифікувати на такі види: вчинені умисно (статті 330, 342, 348 МК); вчинені з необережності (ст. 338 МК). Детальний аналіз статей чинного Митного кодексу України показує, що ряд порушень митних правил може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Це статті 331, 332, 334, 335, 337, 340, 342, 349, 351-355 МК.
Взагалі слід зазначити, що найбільш поширеними порушеннями, пов'язаними з переміщенням товарів через митний кордон, є:
1) порушення, викликані свідомо неправильним визначенням кількості, якості або митної вартості товару (чимало фірм занижують кількісні, якісні та вартісні показники товару з метою зменшення розміру митних платежів);
2) порушення, пов'язані з несумлінним оформленням сертифікатів товару для отримання митних преференцій, які застосовуються до товарів із певних країн;
3) фіктивний транзит (порушення, пов'язані з нормою українського законодавства, згідно з якою при транзитному перевезенні товарів через територію України товари звільняються від ввізного мита. На практиці велика кількість товарів, задекларованих як транзит і звільнених від мита, залишається на території України для реалізації).
Слід зазначити, що так само як МКУ 1991 р., так і МКУ 2002 р. передбачає відповідальність за два види адміністративних правопорушень у митній сфері:
1) за порушення митних правил;
2) за адміністративні правопорушення, що посягають на нормальну діяльність митних органів України.
Ознакою досліджуваних правопорушень є не тільки урегульованість їх нормами адміністративного чи митного права. Практично, в більшості статей Митного кодексу України, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення митних правил, немає повного переліку всіх ознак складу.
Для правильного з'ясування змісту складу правопорушення, крім аналізу конкретної статті, необхідно розглядати її зв'язок з нормами загальної частини КУпАП, а також із загальними положеннями і принципами митного законодавства України. Провадження по окремих справах про порушення митних правил у частині, не врегульованій Митним кодексом України, також ведеться відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.