Поновлення судом строків, пропущених з поважних причин

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний (міський) суд може поновити ці строки.
(Стаття 234 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 3866-08 від 05.06.75, № 5938-11 від 27.05.88)
1. Встановлені статтями 228 і 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причину пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в комісії з трудових спорів, суд з'ясовує і обговорює дотримання і причини пропуску як десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до комісії з трудових спорів (ст. 225 КЗпП), якщо комісією він не був поновлений.
Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст. 85 ЦП К України і ст. 228 КЗпП залишається без розгляду.
Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку в позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й всі обставини справи, права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст. 225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи немає (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами України трудових спорів»).
2. Поновлення строків провадиться лише у разі пропуску їх з поважних причин. Закон не встановлює переліку таких причин, оскільки їх поважність визначається в кожному окремому випадку залежно від конкретних обставин. Зокрема, на практиці такими поважними причинами вважаються: хвороба працівника, перебування його у відрядженні, відпустці, на навчальних зборах, виконання ним державних або громадських обов'язків.
3. Незнання строку звернення до суду може бути визнано поважною причиною лише тоді, коли при оголошенні рішення комісії з трудових спорів працівникові не було роз'яснено порядку і строків його оскарження.
4. Пропуск строку звернення до суду за вирішенням трудового спору не є підставою для відмови у прийнятті відповідної заяви зацікавленого працівника. Суд зобов'язаний прийняти таку заяву. Розглядаючи її по суті, він з'ясовує причини пропуску строку звернення і, визнавши їх поважними, захищає порушене право працівника.