Податки в механізмі державного регулювання господарської діяльності

Стаття 17. Податки в механізмі державного регулювання господарської діяль­ності
1. Система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно за­конами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доціль­ності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, терито­ріальних громад, суб'єктів господарювання та громадян.
2. З метою вирішення найважливіших економічних і соціальних завдань держави за­кони, якими регулюється оподаткування суб'єктів господарювання, повинні передба­чати:
оптимальне поєднання фіскальної та стимулюючої функцій оподаткування; стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування; усунення подвійного оподаткування; узгодженість з податковими системами інших країн.
3. Ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись інди­відуально для окремого суб'єкта господарювання.
4. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, по­слуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання неза­лежно від результатів їх господарської діяльності.
1.Частина 1 коментованої статті містить положення, згідно з якими держава в нормативно­му порядку встановлює систему оподаткування та визначає перелік податків і зборів, що стя­гуються. Податки та збори, що діють на території держави, складають її податкову систему. Остання базується на відповідних законодавчих актах держави, що встановлюють конкретні методи побудови і стягування податків, тобто визначають конкретні елементи податків. Встановлення та скасування податків та зборів, пільг платникам податків є компетенцією Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та міських, сільських, селищних рад.
Принципами побудови системи оподаткування є: економічна обґрунтованість — встанов­лення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами; соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпеченого населення; поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян; обов'язковість — впровадження норм стосовно сплати податків і зборів для всіх суб'єктів оподаткування та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства; доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків; компетентність — встановлення і скасування податків і зборів лише уповноваженими органами; рівність — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів; рівнозначність і пропорційність.
2 Частина 2 встановлює, що законодавче регулювання відносин з оподаткування суб'єктів господарювання має відбуватися з урахуванням таких чинників: по-перше, забезпечення державного оптимального поєднання фіскальної та стимулюючої функцій оподаткування з метою стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного обновлення виробництва, з; вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції, стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвестиційної активності шляхом введення пільг щодо оподаткування прибутку, з додержанням при цьому принципів обов'язковості сплати податків та єдиного підходу щодо реалізації головного суспільного призначення податків — формування фінансових ресурсів держави; по-друге, дотримання державою принципів стабільності — забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а також податкових пільг протягом декількох років; по-третє, запобігання та усунення подвійного оподаткування, що досягається заходами, передбаченими відповідними законодавчими актами; по-четверте, узгодженість з податковими системами інших країн, що означає гармонізацію податкового законодавства України з податковими законодавствами інших країн, уніфікацію податкового законодавства, ратифікацію міжнародних договорів у цій сфері.
3.Відповідно до ч. З коментованої статті ставки податків або величини податків з одиниці об’єкта оподаткування та інших обов'язкових платежів установлюються законодавцем шляхом прийняття відповідних законів і не можуть бути встановлені індивідуально для окремого платника податків. Ставка податку може бути встановлена як у твердій сумі (при цьому розмір податку на одиницю обкладання визначається у конкретній фінансовій величині), так і у відсотках (розмір податку встановлюється у відповідному відношенні до одиниці оподаткування), наприклад, ставка податку на прибуток підприємств — тридцять відсотків від оподаткованого прибутку.
4. Частина 4 встановлює, що податкова система України повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які зобов'язані сплачувати платники податків. Подібне положення міститься у Законі України «Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1997 р., в якому також зазначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державно-цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Зазначений Закон встановлює також, що в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори.
До загальнодержавних належать: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, мито, державне мито, податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) на землю, рентні платежі, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього середовища тощо.
До місцевих податків віднесені: податок з реклами та комунальний податок, а до місцевих зборів - готельний збір, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір тощо.
Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами в межах повноважень, визначених відповідними законами.