Передача (делегування) прав у господарських зобов'язаннях

Стаття 195.Передача (делегування) прав у господарських зобов'язаннях
1.Управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарко- управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.
2.Акт передачі прав вважається чинним з дня одержання повідомлення про це зобов'язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлінських повноважень іншому суб'єкту — з дня офіційного опублікування цього акта.
3. Передача (делегування) прав тягне за собою обов'язок суб'єкта, який одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповідне до цих повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслідки рішень, що ним приймаються.
1. Частина 1 коментованої статті передбачає право управненого суб'єкта господарського зобов'язання передати іншій стороні належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Підстави для такої передачі (делегування) прав юридичного значення не мають, вона може бути обумовлена, наприклад, мотивами економічної доцільності, відсутністю у суб'єкта фактичної можливості самому реалізувати відповідні правачи іншими причинами. Передача (делегування) прав допускається, якщо інше не передбачено законом. Наприклад, неприпустимим є делегування прав у випадках, передбачених ч.10 ст 22 гк, відповідно до якої органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження щодо суб'єктів господарювання державного сектору економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження стосовно розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання. Інший приклад: комерційний агент, як правило, не може передавати на свій розсуд іншим особам права (у тому числі на майно), якими він володіє, в інтересах того, кого він представляє (ст 300 гк).
Передача (делегування) прав іншій стороні можлива тільки за її згоди і може бути безстроковою чи обумовленою визначеним строком. Причому, передача права на одержання майна від третьої особи можлива лише з метою вирішення певних питань щодо управління майном, наприклад, шляхом здачі його в оренду, використання з господарською метою, для повернення управненій стороні тощо за вказівкою цієї сторони. А делегування прав допуска­ється лише для здійснення господарсько-управлінських повноважень, тобто повноважень з управління господарською діяльністю. Це можливо, наприклад, коли центр господарської системи (зокрема холдингової чи національної акціонерної компанії) делегує одній з ланок цієї системи (інноваційному підприємству) повноваження з планування та координації інноваційної діяльності інших ланок і системи в цілому.
2. Актом передачі (делегування) прав звичайно виступає висловлене в об'єктивній формі відповідне рішення управненого суб'єкта (наказ, розпорядження тощо), яке має зазначати згоду іншої сторони і бути доведене до її відома. З дня одержання цією стороною такого акта чи повідомлення про його прийняття даний акт (повідомлення) набуває чинності. Передача прав може бути оформлена договором між управненим суб'єктом та іншою стороною.
Офіційним опублікуванням акта делегування господарсько-управлінських повноважень іншому суб'єкту вважається оприлюднення його у відповідних офіційних друкованих виданнях. Акти ненормативного характеру можуть не публікуватися і офіційно оприлюднюються шляхом надіслання їх відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування, котрі доводять ці акти до відома відповідних суб'єктів господарювання, на яких поширюється чинність вказаних актів. У такому разі неопубліковані акти набувають чинності змоменту їх одержання відповідними суб'єктами, якщо орган, який їх видав, не встановив інший строк набрання ними чинності.
3. Із змісту коментованої статті випливає, що суб'єкт, який дав згоду й одержав у резуль­тат передачі (делегування) прав додаткові повноваження, не лише вправі, а й зобов'язаний їх реалізувати відповідним чином (здійснювати управління майном, господарсько-управлінські повноваження) і нести відповідальність за наслідки прийнятих рішень. Відповідаль­ність тут розуміється як у плані застосування встановлених законом господарських та/або інших санкцій, так і у формі моральної перспективної відповідальності, що певною мірою ототожнюється з відповідними обов'язками суб'єкта.