Підприємство з іноземними інвестиціями

Стаття 116. Підприємство з іноземними інвестиціями
1. Підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу, в статутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція, визнається підприєм­цем з іноземними інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.
2. іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.
3. іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.
4. Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав.
5. Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняєть­ся, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
6.Правовий статус і порядок діяльності підприємств з іноземними інвестиціями ви­значаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування в Україні, іншими законодавчими актами.
1. Підприємство з іноземними інвестиціями створюється відповідно до вимог ГК та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційні відносини. Статті 62, 116, 396 ГК містять легальне визначення підприємства з іноземними інвестиціями — підприємство, у статутному фонді якого не менше десяти відсотків становить іноземна інвестиція. Тобто класифікуючою ознакою підприємства з іноземними інвестиціями є розмір іноземної інвестиції (не менше десяти відсотків) у статутному фонді підприємства. Разом з тим, згідно із ст. 1 Закону Укра­їни «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. (далі —- Закон) підприєм­ств з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше десяти відсотків. Отже, Закон допускає відсутність статутного фонду. Норми Кодексу передбачають наявність статутного фонду в підприємствах з іноземними інвестиціями у будь-яких випадках. Подібна колізія норм ГК і Закону нерідко створює на практиці проблемні ситуації, що слід визнати неприпустимим.
Розмір (не менше десяти відсотків) іноземної інвестиції може бути обчислений тільки що­до статутного фонду, а тому наявність останнього при створенні підприємства з іноземними інвестиціями є обов'язковою. Окрім того, відповідно до положень загальної теорії держави і права, при колізії нормативних актів діє нормативний акт, що регулює аналогічну ситуацію але прийнятий пізніше. ГК прийнятий пізніше за Закон, а тому питання про обов'язковість статутного фонду повинно вирішуватися відповідно до вимог останнього.
Підприємство з іноземними інвестиціями — суб'єкт господарювання будь-якої організа­ційно-правової форми. Воно набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дни зарахування іноземної інвестиції на його баланс (п. З ст. 1 Закону).
Іноземні інвестиції, а також інвестиції українських партнерів, зокрема внески до ста­тутного фонду підприємства, оцінюються в іноземній конвертованій валюті, а також, за до­мовленістю сторін, у валюті України на основі цін міжнародних ринків або ринку України Перерахунок інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України проводиться в поряд­ку, визначеному НБУ.
Підприємство з іноземними інвестиціями — це самостійний господарюючий суб'єкт, що підлягає обов'язковій реєстрації відповідно до вимог Закону України «Про державну реє­страцію юридичних осіб і фізичних осіб — підприємців». У п. 7 ст. 24 цього Закону передба­чені певні особливості: зокрема, іноземна особа, засновуючи або беручи участь у заснуванні підприємства на території України, повинна засвідчити свою реєстрацію в державі місцезна­ходження відповідним документом, яким може бути виписка з торгового, банківського ас: судового реєстру.
Підприємство з іноземними інвестиціями — юридична особа, що має відокремлене ман­но, самостійний баланс, рахунок (рахунки) в установах банків, печатку зі своїм найменуван­ням та ідентифікаційним кодом, а також інші атрибути, притаманні юридичній особі. Управ­ління підприємством здійснюється відповідно до його засновницьких документів, до якій пред'являються спеціальні вимоги: крім даних, передбачених законодавством України дні відповідних організаційно-правових форм підприємств, вони мають містити дані про дер­жавну належність засновників підприємства з іноземними інвестиціями.
2. Інвестиціями визнаються майнові та інтелектуальні цінності, які мають грошову вар­тість і вкладаються в об'єкти господарської діяльності, інші сфери суспільної діяльності (на­уку, культуру, охорону здоров'я тощо) з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в тому числі отримання прибутку (ч. 2 статті, що коментується, п. 2 ст. 1 Закону).
Інвестиційними цінностями можуть бути: майнові (грошові) кошти, зокрема: іноземна ва­люта, що визнається конвертованою НБУ; рухоме та нерухоме майно і пов'язані з ним май­нові права; цінні папери (акції, облігації, тощо), виражені в конвертованій валюті, а так; -будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтвердже­на згідно із законами (процедурами) країни інвестора або торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території Украйна авторські права, права на винахід, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг, торгову марку, ноу-хау тощо.
Цінностями іноземної інвестиції є також надані підприємству відповідно до законодав­ства України або договорів права на користування надрами та використання природних ре­сурсів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідними нормативними ан­тами (процедурою) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями.
Іноземні інвестиції підлягають державній реєстрації відповідно до вимог, передбачений Положенням про порядок реєстрації іноземних інвестицій від 7 серпня 1996 р. і статтями 2.1 Закону. Вказаними нормативними актами визначений порядок надання документів, їх роз­гляду та здійснення державних інвестицій. Зокрема, п. 2 вказаного Положення державна ре­єстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями після їх фактичного внесення. Ним також встановлена детальна процедура реєстрації іноземних ін­вестицій.
3.Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України (ч. З статті, що коментується, ст. 4 Закону).
Об*єкти інвестування — це об'єкти як комерційної, так і некомерційної господарської і суспільної діяльності, в які вкладаються інвестиції. Це, як правило, основні та оборотні фонди (будівлі, споруди, техніка, статутний капітал, цінні папери, науково-технічна продукція, виробництво, устаткування, інтелектуальні цінності, об'єкти соціальної сфери, установи охорони здоров'я, освіти, культури тощо). Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено законодавством України.
4. Відповідно до чинного законодавства України, зокрема — ГК, законів «Про господар­ські товариства» з подальшими змінами і доповненнями, «Про холдингові компанії в Україні», Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 p.,дочірнє підприємство — це підприємство (господарюючий суб'єкт), створене іншим підприємством, яке називається материнським. Воно має статус унітарної юридичної особи і здійснюєчастину основних господарських функцій материнського підприємства.
Дочірні підприємства діють на підставі і в межах, визначених статутом, який затверджується материнським підприємством. Вони діють у господарському обороті від свого імені. Дляздійснення своєї господарської діяльності дочірнє підприємство наділяється майном, що утворює його статутний фонд. Материнське підприємство не несе відповідальності за дочірнє підприємство, а останнє за материнське, якщо інше не встановлене його статутом.
З інформаційному листі Вищого арбітражного суду від 24 січня 1997 р. № 01-8/23 роз'яс­няються, що створення, реорганізація і ліквідація, а також діяльність дочірнього підприємства регламентуються: законами України «Про господарські товариства», «Про зовнішньо-економічну діяльність» тощо. Підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до названих нормативних актів, а також Інструкції «Про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні», затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 p., мають право створювати відокремлені підрозділи — представництва та філії.
Представництва та філії — територіально відокремлені підрозділи підприємств з іноземними інвестиціями (структурні одиниці), утворені першими для здійснення господарської діяльності, є суб'єктами господарювання (ч. 2 п. З ст. 55 ГК і коментар до неї).
Представництво виступає в господарських правовідносинах від імені підприємства, що його створило, тобто представляє його інтереси і забезпечує їх захист. Предмет діяльності філій набагато ширший: вони і представляють інтереси, і виконують основні функції (всі або частину) підприємства. Представництво може укладати договори, контролювати їх виконання, займатися рекламою свого підприємства, але вести виробничу або іншу господарську діяльність має право тільки філія. Представництва і філії не володіють правами юридичної особи, а відтак, не можуть виступати у господарському обороті від свого імені. Їх керівники
призначаються підприємством з іноземними інвестиціями і діють від імені підприємства на підставідовіреності. Наявність у підприємства представництв та/або філій впливає на зміст його засновницьких документів — у них мають бути зазначені всі представництва і філії. Останні діють на основі затверджуваних підприємством положень.
Представництва і філії повинні реєструватися відповідно до вимог ст. 5 Закону України . «Про зовнішньоекономічну діяльність», порядок і умови реєстрації визначені Інструкцією «Про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні».
5. Підприємства з іноземними інвестиціями мають право здійснювати господарську діяльність у будь-яких галузях господарювання, щодо яких чинним законодавством встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, та на будь-яких територіях, крім тих,на яких діяльність підприємства з іноземними інвестиціями обмежена або заборонена. Зазначене підприємство самостійно формує програму і види своєї господарської діяльності — асортимент продукції, що виготовляється, умови її реалізації, вибір постачальників і споживачів, встановлює ціни на продукцію і послуги. Іншими словами, воно може здійснювати будь-які види діяльності, які відповідають його цілям і завданням, викладеним у статуті підприємства, з урахуванням обмежень, передбачених чинним законодавством України.
Підприємство з іноземними інвестиціями залучає для здійснення цієї діяльності на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, зокрема, шляхом організації конкурсів та торгів. При цьому надаються пільги підприємствам з іноземними інвестиціями, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах: перш за все у соціальній сфері; технічному і технологічному вдосконален­ні виробництва; створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту; впровадженні відкриттів та винаходів, в агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації Чорнобильської аварії; у виробництві будівельних матеріалів; у галузях освіти, культури, охорони навколишнього середовища та охорони здоров'я.
Держава гарантує стабільність умов здійснення підприємствами з іноземними інвести­ціями господарської діяльності, зокрема, розділом VI Закону України «Про режим іноземно­го інвестування» від 19 березня 1996 р. передбачено, що регулювання іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах встановлюється законодавством України про останні. Правовий режим іноземних інвестицій у спеціальних (вільних) економічних зонах, не може бути менш сприятливим, ніж встановлений цим Законом.
Деякими видами господарської діяльності підприємства з іноземними інвестиціями мо­жуть займатися лише на підставі спеціального дозволу (ліцензії). Відповідно до Закону України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р. обмеження діяльності підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями, можуть встановлюватися j випадках: введення в Україні надзвичайного стану; надзвичайної екологічної ситуації, воєн­ного стану; радіаційного зараження території та інших ситуацій, що становлять небезпеку для здоров'я і життя громадян України, а також загрозу національній безпеці.