Підприємство як організаційна форма господарювання

Стаття 62 Підприємство як організаційна форма господарювання
1. Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійс­нення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
2. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
3. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.
4. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний ба­ланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
5. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
1. У ч. 1 коментованої статті міститься важливе положення щодо визначення правового статусу підприємства в Україні, яке визнається самостійним суб'єктом господарювання. До­свід зарубіжних країн, які в умовах переходу від соціалістичної до ринкової економіки від­мовилися від статусу підприємства як суб'єкта підприємницької діяльності (зазначене має місце у ЦК) демонструє недоцільність та неефективність такої відмови у сучасних економіч­них умовах. Підтверджує це і досвід законодавчого регулювання ЄС.
Підприємства може створюватися як органом державної влади і органом місцевого само­врядування, так і іншими суб'єктами — юридичними та фізичними особами, яким законом надане таке право.
Метою створення підприємства є задоволення як особистих потреб таких суб'єктів, так і суспільних потреб, що повністю відповідає потребам формування соціально орієнтованої ринкової економіки, підвищення соціальної спрямованості суспільного виробництва.
Підприємства створюються для систематичного здійснення виробничої, науково-дослід­ної, торговельної, іншої господарської діяльності у встановленому законом порядку.
2. ГК передбачається можливість створювати підприємства для здійснення як підприєм­ницької, так і непідприємницької господарської діяльності. Порядок здійснення некомерційної діяльності визначається його статтями 52—54.
3. Частина 3 коментованої статті визначає, що підприємство, якщо законом не встановле­но інше, діє на основі статуту. Згідно із ст. 57 ГК установчими документами суб'єкта госпо­дарювання визнаються також рішення про його утворення або засновницький договір між учасниками суб'єкта господарювання. Наприклад, на підставі засновницького договору діють повні та командитні товариства.
Загальні вимоги до змісту статуту підприємств містяться у ст. 57 ГК. Вимоги до змісту статуту окремих видів суб'єктів господарювання встановлені у відповідних спеціальних за­конах.
Статут затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону. Казенне підприєм­ство діє на підставі статуту, що розробляється з урахуванням положень Типового статуту ка­зенного підприємства, затвердженого постановою КМУ від 16 червня 1998 р. № 914.
4. Традиційно до ознак юридичної особи належать такі: наявність відокремленого майна, організаційна єдність, здатність від свого імені набувати права та нести обов'язки, само­стійно відповідати за своїми зобов'язаннями, від свого імені виступати позивачем та відпо­відачем у суді.
Головною ознакою є майнова відокремленість. Без наявності майнової відокремленості не може йтися про існування юридичної особи. Майновий стан суб'єкта господарювання ви­значається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відобра­жаються у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог зако­ну (ч. 1 ст. 145 ГК). Бухгалтерський облік являє собою процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність під­приємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону Укра­їни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р.). На , підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звіт­ність. У балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства.
Суб'єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва і фізичні осо­би мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і влас-. них потреб у будь-яких банках України на власний вибір, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або така відмова допускається законом або банківськими правилами. Юридичні особи — резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки у банках через свої відокремлені підрозділи. Порядок від­криття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визна­чаються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національ­ній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492.