Підприємництво як вид господарської діяльності

Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності
1. Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Діяльність суб'єктів господарювання спрямована на створення суспільно корисного продукту (товарів, робіт, послуг). Залежно від мети здійснення господарської діяльності — отримання прибутку або досягнення іншого результату (економічного, соціального) без орієнтації на прибуток вона класифікується на підприємницьку та некомерційну.
Таким чином, найбільш суттєвою ознакою, що відрізняє підприємницьку діяльність, є її мета — отримання прибутку.
Підприємництво — найбільш поширений у світовій та вітчизняній практиці вид господар­ської діяльності. Окрім загальних ознак, які характеризують будь-який вид господарської діяльності (галузь здійснення, вартістний характер тощо), підприємництву властиві й специ­фічні риси, що отримали відображення у легальному визначенні, наведеному у статті, що ко­ментується. Такими ознаками є:
— самостійність;
— ініціативність;
— систематичність;
— ризиковість;
— мета — одержання прибутку поряд із досягненням інших економічних та соціальних результатів.
Самостійність підприємницької діяльності має організаційно-майновий характер. В ор­ганізаційно-правовому аспекті самостійність підприємництва дістає вияв у безпосередньому здійсненні підприємцем господарської діяльності, можливості виступати від свого імені, на свій розсуд обирати вид діяльності, організаційно-правову форму, в якій він планує здійсню­вати господарську діяльність, визначати організаційну структуру (для юридичних осіб), встановлювати принципи управління діяльністю, з урахуванням самостійно розробленої стратегії розвитку, приймати рішення щодо способів господарського використання належ­них активів (майна, грошових коштів (власних та залучених), майнових прав тощо).
Майново-правовий аспект самостійності підприємництва — це наявність майна, що нале­жить суб'єкту підприємницької діяльності на підставі права власності, права господарського відання або права оперативного управління, можливість самостійного розпорядження при­бутком, що залишається після сплати обов'язкових платежів до бюджету (податки, збори та інші види платежів), та самостійна майнова відповідальність за власними зобов'язаннями, якщо інше не передбачено законом або установчими документами.
Організаційно-правові та майново-правові елементи самостійності, з огляду на їх тісне пе­реплетення, необхідно розглядати як єдине ціле. Наприклад, закупівля обладнання (майновий прояв самостійності) може бути здійснена лише після реалізації організаційного аспекта — прийняття рішення щодо використання наявних коштів саме у такий спосіб.
Підприємництву як невід'ємному атрибуту ринкової економіки властива ініціативність як тип соціальної активності, пов'язана з висуванням нових ідей або запровадженням нових форм діяльності.
Ініціативність підприємницької діяльності має внутрішню та зовнішню сторони.
Внутрішня ініціатива підприємця дістає вияв у розробці власного підходу до поєднання факторів виробництва в єдиний процес виробництва та (або) реалізації суспільно корисного продукту. При цьому підприємець виступає організатором виробництва, який налагоджує та надає тонус власній діяльності на підставі впровадження нових ідей, що підвищує конкурен­тоспроможність продукту, який виробляється (реалізується), та оптимізує процес одержання прибутку. Внутрішня сторона підприємницької ініціативи проявляється і в пошуках та ре­алізації нових комбінацій факторів виробництва (оновлення продукції, технологій, організа­ційно-управлінських підходів) з метою задоволення наявного або потенційного попиту.
Зовнішня сторона підприємницької ініціативи отримує відображення, головним чином, у побудові організаційно-господарських відносин (з добровільної сертифікації продукції, вступу до об'єднання підприємств тощо).
Ризиковість підприємницької діяльності виявляється в імовірному характері прибутку. Підприємництво здійснюється з метою отримання прибутку, проте не завжди ця мета може бути досягнута. У таких випадках підприємець самостійно несе всі ризики, пов'язані з нега­тивними майновими наслідками його діяльності.
Систематичність підприємницької діяльності полягає в тому, що підприємець, обира­ючи організаційно-правову форму своєї діяльності, здійснюючи процедуру державної реє­страції, патентування у випадках, передбачених законом, має на меті не вчинення однієї разової господарської операції, а провадження регулярної діяльності в обраній сфері суспіль­ного виробництва. Виходячи із зазначеного не є підприємництвом діяльність господарсько­го товариства, створеного членами трудового колективу підприємства для участі у проце­дурі приватизації згідно з вимогами Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р.
Водночас слід мати на увазі, що сама по собі кількість здійснених підприємцем господарських операцій не впливає на кваліфікацію господарської діяльності як підприємницької. До уваги береться мета — здійснення невизначеної кількості господарських операцій. Розу­міння систематичності підприємницької діяльності, яке міститься у Декреті КМУ «Про по­даток на промисел» від 17 березня 1993 p., — вчинення відповідних дій більше 4 разів протягом календарного року, може бути застосовано виключно для потреб оподаткування.
Підприємницька діяльність здійснюється з метою одержання прибутку — кінцевого ре­зультату діяльності, який характеризує ефективність роботи. Однак відсутність реально отри­маного прибутку не означає, що діяльність перестала бути підприємницькою. Тобто найголовнішою ознакою є саме мета отримання прибутку, а ступінь її досягнення має вторинне значення для віднесення діяльності до підприємництва.
Прибуток не є єдиною метою підприємництва, оскільки ця діяльність поєднується з реалізацією публічно-правових цілей — створенням робочих місць, насиченням ринку суспільно корисним продуктом, участю у виконанні державних та регіональних програм соціаль­но-економічного розвитку та інших заходів. Звичайно, реалізація перелічених напрямків не виключає й отримання власного прибутку.