Особливості здійснення господарської діяльності на державному кордоні України

Стаття 412. Особливості здійснення господарської діяльності на державному кордоні України
1. Господарська діяльність на державному кордоні України (судноплавство, користу­вання водними об'єктами для потреб лісосплаву та інші види водокористування, ство­рення гідроспоруд, провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування землею, лісами, об'єктами тваринного світу, ведення геологічних розвідувань та інша господарська діяльність) здійснюється з урахуванням особливостей режиму держав­ного кордону України відповідно до законодавства України та чинних міжнародних до­говорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
2. Умови здійснення на державному кордоні України господарської діяльності визна­чаються відповідними органами державної влади України з урахуванням місцевих умов згідно з вимогами закону.
3. У випадках і в порядку, передбачених законом, сполучення через державний кор­дон України на окремих ділянках за рішенням Кабінету Міністрів України може бути тим­часово обмежено чи припинено або встановлено заходи карантину для людей, тварин,
вантажів, насіннєвого, садивного матеріалу та іншої продукції тваринного і рослинного походження, що перетинають державний кордон України.
1. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. державний кордон України — це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр, повітряного простору. Особ­ливості здійснення господарської діяльності на державному кордоні України визначаються нормами ГК, Закону «Про державний кордон України» та інших нормативних актів України, а також чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Ра­дою України.
На сьогодні Україною укладено міжнародні договори, які визначають правовий режим державного кордону з такими прикордонними країнами, як Російська Федерація, Молдова, Білорусь, Словацька Республіка, Польща, Румунія. Зокрема, у договорі між Україною і Республікою Польща про правовий режим українсько-польського державного кордону, співробітництво та взаємну допомогу з прикордонних питань, який ратифіковано 14 липня 1993 р., структурно виокремлено розд. IV «Господарська діяльність і охорона навколишньо­го середовища». Відповідно до-ст. 25 вказаного міжнародного договору на територіях, що прилягають до лінії кордону, кожна із Сторін веде сільське та лісове господарство таким чи­ном, щоб не завдавати шкоди сільському і лісовому господарству другої, а ст. 26 встанов­лює, що особи, які проживають на території кожної із Сторін, можуть займатися рибаль­ством на прикордонних водах до лінії кордону за умови виконання вимог щодо поведінки на прикордонних територіях.
2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті та ст. 18 Закону «Про державний кордон Укра­їни» компетентними органами України, за погодженням з Прикордонними військами Укра­їни з урахуванням місцевих умов, встановлюється порядок здійснення всіх видів господар­ської діяльності на державному кордоні України. Зокрема, провадження господарської діяльності із знезараження підкарантинних матеріалів та об'єктів, які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони, підлягає ліцензуванню згідно із спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства аграрної політики України від 4 листопада 2004 р. № 129/402. Органом ліцен­зування визнано Міністерство аграрної політики України. У зв'язку з цим доречно послатися на наказ останнього «Про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з прове­дення фумігації (знезараження) об'єктів регулювання, що визначені Законом України «Про карантин рослин», які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони» від 19 червня 2007 р.
3. Частиною 3 коментованої статті передбачена можливість тимчасового обмеження чи припинення сполучення через державний кордон України або встановлення карантину. Під­ставою для запровадження зазначених заходів відповідно до ст. 19 Закону «Про державний кордон України» може бути загроза поширення особливо небезпечних інфекційних хвороб на території України або іноземної держави, рішення про попередження та усунення якої ухвалює КМУ.