Особливості виконання договорів контрактації

Стаття 273. Особливості виконання договорів контрактації
1. Виробник повинен не пізніш як за п'ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі.
2.Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі. Нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад обсяги, передбачені договором, контрактант приймає за цінами і на умовах, що погоджені сторонами.
3. У договорі контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника
4.Забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування про­дукції здійснюється у кількості, порядку та строки, передбачені договором.
5. Інші особливості виконання договорів контрактації встановлюються Положенням про контрактацію сільськогосподарської продукції, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
1. Сторони договору контрактації сільськогосподарської продукції мають виконувати договірні зобов'язання належним чином відповідно до договору, закону та інших правових актів. Для виконання цього договору застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК.
Головна особливість договору контрактації відповідно до ГК полягає у тому, що виробник сільськогосподарської продукції бере на себе обов'язок виробити для контрактанта певну кількість продукції, яка за якістю відповідає державним стандартам.
Кожна сторона договору повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси держави як замовника і забезпечення виробникам як господарюючому суб'єкту свого інтересу. Виробник сільськогосподарської продукції має усвідомлювати, що за порушення договірних зобов'язань йому доведеться нести майнову відповідальність як узгоджену договором, так і встановлену законом. Тобто з перших днів після укладення договору контрактації виробник повинен вжити всіх організаційно-право­вих, економічних, агро-, зоотехнічних і трудових заходів, спрямованих на виконання зо­бов'язань.
Важливо не лише виробити передбачену договором продукцію, а й забезпечити її передачу контрактанту і належне документальне оформлення такої передачі. Саме тому закон ви­магає, щоб виробник не пізніше п'ятнадцяти днів до початку збуту продукції повідомив кон­трактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі. З метою уникнення у майбутньому непорозумінь доцільно, щоб таке повідомлення було направлено контрактантові у письмовій формі (листом, по факсу, електронною поштою, телеграфом). Бажано перевірити, чи отри­мав контрактант повідомлення від зобов'язаної сторони, а також зафіксувати у письмовій формі погодження графіка здачі продукції.
2. Контрактант зобов'язаний прийняти від виробника всю пред'явлену ним продукцію на умовах, передбачених договором. Отже, якщо виробник пред'явив для реалізації продукцію в більшому обсязі, ніж це передбачено договором, то контрактант зобов'язаний також її прийняти. Дана вимога виробника є обов'язковою для контрактанта, якщо продукція за якіс­тю і технічними характеристиками відповідає умовам, встановленим договором. У коменто­ваній статті передбачено, що нестандартна продукція, яка швидко псується, придатна для використання у свіжому або переробленому вигляді, і стандартна продукція, яка швидко псується, що збувається понад обсяги, передбачені договором, приймається контрактантом за цінами і на умовах, погоджених сторонами. Згідно з ч. 5 ст. 193 ГК виробник має право виконати зобов'язання щодо поставки продукції достроково, якщо в договорі немає заборони на прийняття її раніше обумовленого строку. Така норма закону забезпечує захист інтересів сільськогосподарського товаровиробника, господарська діяльність якого в окремих випадках залежить від кліматичних та гідрометеорологічних умов. На вимогу виробника продук­ції контрактант відповідно до ч. 8 ст. 193 ГК, приймаючи виконання договірного зобов'язан­ня, повинен видати письмове посвідчення його виконання повністю або частково.
3. Статтею 197 ГК встановлено, що зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або за місцем, визначеним змістом зобов'язання. Із коментованої статті випливає, що договором контрактації можуть передбачатися обсяги сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника. Договором визначається також продукція, яка доставляється безпосередньо вироб­ником торговельним підприємствам. Решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника. Транспортні витрати на перевезення продукції за договором контрактації можуть покладатись на виробника продукції за цінами, що встановлюються перевізником.
У радянський період існувало правило, що транспортування продукції визначалося договором між сторонами. Воно може покладатись на контрактанта, який з метою забезпечення плану державних закупок сільськогосподарської продукції бере на себе зобов'язання здійснювати її перевезення за власні кошти.