Особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки

Стаття 24.Особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки
1.Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права госпо­дарського відання або права оперативного управління.
2.Правовий статус окремого суб'єкта господарювання у комунальному секторі еко­номіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління між зазначеними суб'єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.
3. Суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка за­безпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господар­ську діяльність цих суб'єктів.
4.Законом можуть бути встановлені особливості здійснення антимонопольно-кон­курентноїполітики щодо комунального сектора економіки, а також додаткові вимоги та гарантії права власності Українського народу і права комунальної власності при ре­алізації процедури банкрутства щодо суб'єктів господарювання комунального сектора економіки.
5.Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підста­вах, у межах і порядку, визначених законом.
1. У господарському комплексі значна його частина представлена комунальним сектором економіки. Пов'язано це з передачею у комунальну власність об'єктів соціально-культурно­го призначення та житла, що знаходилося у віданні підприємств різних форм власності (у першу чергу державних чи тих, що перебували раніше у державній власності); створенням нових суб'єктів господарювання, покликаних вирішувати завдання, що стоять перед терито­ріальними громадами, і реалізацію повноважень, що делегуються державою. Правове регу­лювання процесів передачі об'єктів з державної у комунальну власність забезпечує Закон України «Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності» від 3 березня 1998 р. Відповідні місцеві ради (обласна, районна, міська, селищна, сільська, районна у міс­ті) на своїй території створюють господарюючі суб'єкти. Повноваження по створенню кому­нальних підприємств, установ, організацій визначені у ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Суб'єкти господарювання, які належать до комунального сектору економіки, отримують від територіальних громад, органів місцевого самоврядування комунальне майно, необхідне для реалізації покладених на них завдань на праві господарського відання або права опера­тивного управління.
Реалізуючи свою компетенцію щодо суб'єктів комунального сектору економіки, органи місцевого самоврядування використовують систему організаційно-господарських повнова­жень, закріплених у законодавстві України.
2.У комунальному секторі економіки господарюють суб'єкти різних організаційно-право­вих форм. У створенні та діяльності багатьох із них існують особливості, передбачені норма­ми галузевого, а отже, спеціального законодавства. Наприклад, особливості створення та діяльності комунальних установ охорони здоров'я регулюються Законом України «Про осно­ви охорони здоров'я» від 19 листопада 1992 р., в галузі шкільної освіти — Законом України «Про освіту» від 23 травня 1991 р. тощо.
Більшість підприємств, організацій, установ, заснованих на комунальній власності, у процесі створення чи наступної діяльності наділяються органами місцевого самоврядування статутними фондами. Відповідно до закону майно, що знаходиться у господарюючого суб'єкта, може пере­бувати у нього на праві господарського відання або права оперативного управління.
На праві господарського відання майно закріплюється за комунальними комерційними підприємствами (див. коментар до ст. 78), на праві оперативного управління — за комунальни­ми некомерційними підприємствами, комунальними установами. Специфіка правового режиму комунального майна, що перебуває у комунальних суб'єктів господарювання, серед іншого, ха­рактеризується тим, що останні використовують не належне їм майно. Власником об'єктів ко­мунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст. Комунальні ж підприємства, установи, організації, по суті, організують господарське використання об'єктів власності територіальної громади. Обумовлюється це тією обставиною, що найважливішим повноваженням із тріади повноважень власника — розпорядженням вони не володіють.
Важливе значення для діяльності суб'єкта господарювання, як того, що належить до ко­мунального сектору економіки, так і не належного до нього, є його правовий статус, що закріплюється у статуті чи іншому документі, наприклад положенні. Статут визначає мету створення та діяльності суб'єкта господарювання комунальної власності, умови створення статутного фонду, особливості організації управління та інші умови, передбачені ст. 57 ГК (поряд з іншими установчими документами).
Між органами місцевого самоврядування та підприємствами (іншими господарюючими суб'єктами) існують не лише субординаційні відносини, а й відносини рівноправності, зо­крема, при укладенні угод на виконання робіт, послуг, виготовлення продукції після перемоги господарюючих суб'єктів у тендерних торгах.
3.Суб'єктом господарювання комунального сектору економіки може бути комунальне унітарне підприємство, установа, організація. Крім них, до суб'єктів комунального сектору економіки ГК відносить інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді (у майні) яких частина комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків, що надає їм право вирішального голосу. Зазначеними суб'єктами є господарчі товариства (див. гл. 9 ГК), банки. До суб'єктів господарювання у комунальному секторі економіки відносяться також об'єднання за участю комунальних підприємств, де частка останніх перевищує п'ятдесят відсотків.
4. У комунальному секторі економіки об'єктивно створюються передумови для функціонування монопольних суб'єктів господарювання. Системи забезпечення життєдіяльності населених пунктів, яке не є комерційно вигідним, знаходяться у сфері інтересів територіальних громад і в силу своєї специфіки не можуть дублюватися або дублювання є з економічних чи інших міркувань неможливим, недоцільним. Прикладом можуть слугувати системи водопостачання, каналізації, забезпечення надходження місцевих зборів тощо. Такий підхід підкріплений вимогами антимонопольного законодавства (Закон України «Про природні монополії тощо).
Законодавство про банкрутство, виходячи із особливостей функціонування підприємств комунального сектору економіки, важливості їх для забезпечення життєдіяльності населених пунктів, надало право місцевим радам приймати рішення, які не допускають їх банкрутства.
5.Відповідальність за результати діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектору економіки, реалізується у вигляді настання негативних наслідків для майна, що перебуває у користуванні комунальних підприємств, установ, організацій. Таке майно, залежно від його правового режиму, може бути відчужене без згоди відповідної ради, нанього може бути накладений арешт або воно іншим способом обмежується у використанні. Іншими несприятливим наслідком може бути припинення діяльності суб'єкта господарювання комунальної власності, що виконував значущу для територіальної громади функцію, і, таким чином, рада повинна буде створювати інший суб'єкт, що заповнить «прогалину». А це спричиняє витрати і втрати матеріального та іншого характеру.
Органи місцевого самоврядування також повинні компенсувати видатки суб'єктів господарювання комунального сектору економіки, зумовлені виконанням рішень рад, їх органів, якщо таке виконання не було забезпечено відповідними матеріальними та грошовими ресурсами.