Особливості укладання попередніх договорів

Стаття 182. Особливості укладання попередніх договорів
1.За попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
2.Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
3.У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона маєправо вимагати укладення такого договору в судовому порядку.
4.Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, при­пиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір,одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.
5.Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодек­сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
6.Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.
1.У ГК визначення попереднього договору відсутнє. Відповідно до ст. 684 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін)
дзоти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім до­говором. Нормою коментованої статті такий строк обмежений одним роком.
Законодавством не встановлені обмеження стосовно того, якому договору (про передачу майна, виконання робіт, надання послуг) може передувати попередній договір, тому попередній договір може бути використаний для укладення в майбутньому будь-якого виду договору.
В силу попереднього договору сторони не мають права вимагати реального виконання зобов'язання, встановленого основним договором (передати майно, виконати роботу тощо).
Термін «попередній» стосовно договору не означає незавершеності вияву волі сторін (як це лає місце стосовно виразу «попередні переговори»), а лише вказує на те, що за договором, щовідбувся, має слідувати інший — основний договір. Таким чином, необхідно розрізняти два договори між сторонами. Перший, вже укладений, передбачає зобов'язання укласти в майбутньому інший, основний, договір, яким сторони мають на увазі встановити основне господарське правовідношення. Саме цей головний договір має привести до досягнення господарської мети, заради якої встановлюються юридичні відносини між сторонами,
2, За правилами ч. 1 ст. 635 ЦК попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, — у письмовій формі. Враховуючи, що за загальним правилом господарські договори повинні укладатися письмово, попередні договори, спрямовані на укладення в майбутньому господарських до­говорів, також повинні мати письмову форму. У випадку недодержання письмової форми попереднього договору повинні застосовуватися правила ст. 218 ЦК.
Для того, щоб попередній договір вважався укладеним, щоб його можна було кваліфікувати саме як договір (дво- або багатостороння угода) в ньому мають міститися всі істотні умови майбутнього основного договору (умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за за­явою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Сторони можуть узгодити види забез­печення виконання зобов'язання у попередньому договорі, передбачені ст. 546 ЦК.
Якщо сторони будуть вважати за необхідне змінити істотні умови майбутнього договору, то це можливо шляхом внесення за їх взаємною згодою змін до попереднього договору або доосновного договору — під час або після його укладання.
Оскільки законодавством не передбачено інше, попередні договори можуть бути укладені тільки за вільним волевиявленням сторін, через що загальний порядок укладення господар­ських договорів, встановлений ст, 181 ГК, не застосовується. Попередні договори не можуть укладатися в примусовому порядку за рішенням суду. Загальний порядок укладання попередніх договорів регулюється правилами гл. 53 ЦК. Разом з тим, за змістом ст. 187 ГК та ст. 5 ГПК, сторони, що укладають попередній договір, можуть за взаємною згодою передати переддоговірний спір щодо умов договору на вирішення господарського суду.
3. Попередній договір трансформується в основний договір, як правило, за взаємною згодою сторін.
За змістом ч. З ст. 182 ГК проект основного господарського договору може бути складений будь-якою стороною в договорі і надісланий іншій. Слід враховувати, що попередній до­говір та основний договір мають різну спрямованість. За наявності узгоджених істотних умов основного договору, викладених у попередньому договорі, проект основного господарського договору буде відрізнятися своїм предметом,
З укладенням основного договору попередній договір втрачає чинність: основний договір повинен вважатися таким, що замінив собою договір попередній та скасував або змінив всі ті умови, на яких сторони бажали укласти договір, але які за їх взаємною згодою не знайшли місця в основному договорі. Це стосується і тих випадків, коли сторони уклали основний договір на дещо інших, ніж у попередньому договорі, умовах.
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 182 ГК термін дії зобов'язання суб'єкта господарювання укласти основний господарський договір обмежений одним роком, право сторони вимагати в судовому порядку трансформації попереднього договору в основний також може бути ре­алізоване протягом цього строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення дого­вору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивіль­ного законодавства.
4.У випадку, коли сторони не вчинили будь-яких дій, спрямованих на укладення основно­го договору, до закінчення передбаченого для його укладення строку, зобов'язання укласти основний договір припиняється. Із припиненням цього зобов'язання будь-яка із сторін попе­реднього договору не має права в судовому порядку вимагати укладення основного догово­ру, сплати неустойки, якою забезпечувалося виконання попереднього договору
5.Попередній договір укладається за правилами, визначеними гл. 53 ЦК. Спеціальним правилом щодо укладення попереднього договору є норма ч. З ст. 182 ГК щодо можливості укладання основного господарського договору в силу існуючого між сторонами поперед­нього договору за рішенням суду.
6. При укладанні попереднього договору необхідно погодження всіх його істотних умов, до яких належать всі істотні умови основного договору, оскільки відсутність хоча б однієї з істотних умов майбутнього договору виключає можливість кваліфікувати відносини між сторонами як договірні. Угоди про наміри, протоколи про наміри тощо не є договорами іне породжують зобов'язання укласти в майбутньому основний договір. Але при тлумаченні документів, що мають таку назву, слід звертати увагу на їх зміст: за наявності істотних умов основного договору сама лише назва такого документа (угода про намір, протокол про на­мір) не впливає на визнання його попереднім договором. Правила тлумачення правочину та договору викладено відповідно у статтях 213 та 637 ЦК.