Особливості статусу благодійних та інших неприбуткових організа­цій у сфері господарювання

Стаття 131. Особливості статусу благодійних та інших неприбуткових організа­цій у сфері господарювання

1. Юридичні особи, незалежно від форм власності, а також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні організації (благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо).
2. Благодійною організацією визнається недержавна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом.
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації, що повністю або частково фінансують­ся збюджету, не можуть бути засновниками (засновником) та/або членами благодійної організації.
4. Благодійна організація діє на основі статуту (положення), що затверджується вищим органом управління благодійної організації, і є юридичною особою.
5.Благодійна організація має право здійснювати неприбуткову господарську діяль­ність, спрямовану на виконання її статутних цілей та завдань. Здійснення благодійними організаціями діяльності у вигляді надання певних послуг (виконання робіт), що підля­гають обов'язковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифіка­ції або ліцензування в установленому законом порядку.
6. Додаткові вимоги щодо створення, державної реєстрації, здійснення господар­ської діяльності та інших питань діяльності благодійних організацій встановлюються цим Кодексом, законом про благодійництво та благодійні організації, іншими законами.
7. Особливості статусу інших юридичних осіб, що здійснюють неприбуткову госпо­дарську діяльність, визначаються відповідними законами, якими регулюється поря­док діяльності цих суб'єктів.
1.Частина 1 коментованої статті передбачає можливість створення повнолітніми грома­дянами та/або юридичними особами благодійних організацій. Дані колективні утворення е нетиповими суб'єктами господарювання, і тому ГК не мав підстав приділяти їм багато уваги Тим більше, що докладно правове становище благодійних організацій визначається Законом України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 p., а також ін­шими нормативно-правовими актами стосовно благодійництва. .
Названий Закон, порівняно зі статтею, що коментується, містить більш чіткі положення про засновників благодійних організацій — ними можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які досягай 18 років, а також юридичні особи незалежно від формі; власності (ст. 5). З його змісту також випливає, що засновником благодійної організації може бути й одна особа (як фізична, так і юридична). У той же час, органи виконавчої влади і місце­вого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації що фінансуються з бюджету, позбавлені права виступати засновниками благодійних струк­тур. Треба думати, що такого права позбавлена і сама держава, втім, як і територіальні гро­мади. Засновники благодійної організації на установчих зборах приймають рішення про ство­рення такої організації, затверджують її статут (положення), формують органи управління нею. Якщо засновник виступає особисто, то всі перелічені питання він вирішує самостійно
Стаття, що коментується, прямо називає лише найпоширеніші організаційно-правові фор­ми благодійних організацій — благодійні фонди, членські благодійні організації і благодійні установи. Водночас, можливо створення й інших благодійних організацій, серед яких зако­нодавство передбачає, зокрема, фундації, місії, ліги. Однак, скласти чітке уявлення про кож­ну із зазначених форм достатньо складно, оскільки їх визначення на даний момент у вітчиз­няному законодавстві відсутні. Можна стверджувати лише, що, на відміну від членських благодійних організацій (які, мабуть, варто вважати громадськими організаціями, що пере­слідують благодійні цілі), створених на корпоративних засадах, благодійні фонди та устано­ви не мають членства. Проте, всупереч цьому очевидному висновку, на практиці вітчизняні благодійні фонди, як правило, створюються та функціонують на засадах членства, що не від­повідає їх юридичній природі, хоча прямо й не порушує букву закону.
2. Визначення благодійної організації, яке дано в коментованій статті, майже дослівно відтворює відповідне визначення, що міститься у Законі «Про благодійництво та благодійні організації». Втім, дефініція закону є більш точною, оскільки в якості однієї з ознак благо­дійної організації вона не просто вказує на здійснення останньою благодійної діяльності, а і підкреслює, що така діяльність для організації є головною метою. Основними напрямками діяльності благодійних організацій є: поліпшення матеріального становища благоодержувачів, сприяння соціальній реабілітації осіб, які потребують піклування (малозабезпечені, без­робітні, інваліди та ін.), а також надання допомоги особам, обмеженим у реалізації своїх прав і законних інтересів внаслідок фізичних або інших вад; сприяння розвитку науки, осві­ти, культури, охорони здоров'я, спорту і туризму; надання допомоги в розвитку видавниче: справи і засобів масової інформації; деякі інші напрямки (ст. 4 Закону «Про благодійницькі та благодійні організації»). Неприбутковий статус благодійної організації, визнаний комен­тованою статтею, отримав підтвердження й у Законі «Про оподатковування прибутку під­приємств» (п. 7.11.1 ст. 7).
Благодійні організації створюються і діють за територіальним принципом і залежно від територіального масштабу діяльності, передбаченого статутом, можуть мати статус всеукра­їнських, місцевих або міжнародних. До всеукраїнських відносяться благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію всієї України та які мають відділення (філії, представництва) у більшості областей України. До місцевих належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію відповідного регіону або адміністративно-територіальної одиниці. До міжнародних відносяться благодійні організації, діяльність яких по­ширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.
3. У ч. З відтворена норма, закріплена у ч. 2 ст. 5 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації». З неї випливає, що засновниками і членами благодійної організації неможуть бути як бюджетні установи, включаючи органи державної влади і місцевого самоврядування, так і ті державні та комунальні підприємства, які хоча б частково фінансуються з відповідного бюджету. До останніх, очевидно, можна віднести казенні та комунальні некомерційні підприємства, а також усі інші державні та комунальні підприємства, які одержу­ють бюджетні дотації, що обліковуються на їх реєстраційних рахунках в органах Державного казначейства України. Державні та комунальні підприємства, котрі не одержують бюджетних дотацій (у тому числі і ті, що користуються бюджетними кредитами) не позбавлені права бути засновниками або членами благодійної організації.
4.Благодійна організація діє на основі статуту (положення), що затверджується вищим органом управління нею (загальними зборами, з'їздом, конференцією), а при її створенні — установчими зборами. У статуті (положенні) благодійної організації обов'язково зазначається: назва, місцезнаходження, статус і організаційно-правова форма благодійної організації, мета, завдання і предмет її діяльності; порядок утворення і компетенція органів управління; джерела фінансування і порядок використання майна та коштів організації; порядок знесення змін до статуту (положення); порядок припинення діяльності організації; умови і порядок прийняття в члени благодійної організації і вибуття з неї, а також права й обов'язки членів (для організацій, що мають членство).
Благодійна організація має статус юридичної особи, який вона набуває з моменту її державної реєстрації. Державна реєстрація всеукраїнських і міжнародних благодійних організа­цій здійснюється Міністерством юстиції України, а місцевих благодійних організацій, а також відділень (філій, представництв) всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій — відповідними місцевими органами юстиції. Порядок державної реєстрації благодійних організацій визначається Положенням про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затвердженим постановою КМУ від ЗО березня 1998 p., яке діє у частині, що не суперечить Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
5. Право благодійної організації здійснювати господарську діяльність, спрямовану на досягнення її статутних цілей і завдань, визнається не тільки коментованою статтею, а й Законом«Про благодійництво і благодійні організації» (ст. 20). Усі надходження від цієї діяльності мають спрямовуватися винятково на її забезпечення і благодійництво. При цьому витрати на утримання благодійної організації не повинні перевищувати 20 % кошторису даної організації на поточний рік. Кошти для господарської і благодійної діяльності (як у національній, так і в іноземній валюті) обліковуються благодійною організацією на окремих бан­ківських рахунках.
Матеріальною базою для господарської діяльності благодійної організації є майно, що перебуває в її власності. Джерелами формування такого майна можуть бути: внески засновників та інших благодійників; благодійні пожертвування, що мають цільовий характер; надходження від благодійних компаній (лотерей, аукціонів, масових заходів тощо), доходи від депозитних вкладів і цінних паперів, надходження від підприємств, майно яких перебуває у власності благодійної організації; інші джерела, не заборонені законодавством. Джерелом формування майна благодійної організації не можуть бути кредити. Майно і кошти благодійної організації не можуть бути предметом застави.
6. Частина 6 зазначає, що додаткові вимоги стосовно створення, державної реєстрації,здійснення господарської діяльності й інших питань функціонування благодійних організацій встановлюються цим ГК і спеціальними законами. Головним серед останніх є Закон України «Про благодійництво та благодійні організації», прямо вказаний у коментованій статті,
7. Частина 7 містить посилання на закони України, що регулюють порядок діяльності і ви­значають особливості правового статусу різноманітних неприбуткових організацій.
Загальне поняття неприбуткової організації у чинному законодавстві відсутнє, хоча пере­лік таких організацій наведено у Законі України «Про оподатковування прибутку підпри­ємств» (п. 7.11.1 ст. 7). Варто враховувати, що, з погляду ГК, поняття неприбуткової ор­ганізації певною мірою збігається з поняттям некомерційної організації, і тому можна дійти висновку, що коло неприбуткових організацій ширше, ніж окреслене податковим законодав­ством.