Особливості розгляду судом справ про порушення митних правил

Стаття 392. Особливості розгляду судом справ про порушення митних правил
Справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.
У справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 391 цього Кодексу.
У разі, якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до відповідальності, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних податків і зборів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами Державного казначейства України з Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 коментованої статті, справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.
Суд розглядає справу з дотриманням процедури, передбаченої ст.279 КУпАП.
У справі про порушення митних правил суддя виносить одну з постанов, передбачених ст.391 МК.
Згідно зі статтею 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Хід судового розгляду справи про порушення митних правил фіксується у відповідному протоколі.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, розглядаючи справу про порушення митних правил, суд зобов'язаний встановити всі елементи предмета доказування в цих справах, а саме: чи було вчинено порушення митних правил, у чому саме воно полягає (час, місце, спосіб та інші обставини), чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності за вчинене, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, який її розмір, чи є підстави для передачі матеріалів для розгляду трудовим колективом за місцем роботи порушника та всі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді як адміністративних, так і кримінальних справ про порушення митних правил і контрабанду судам слід користуватися, зокрема, визначеннями основних термінів і понять, що наведені у ст. 1 МК.
Слід зауважити, що нещодавно Пленум Верховного Суду України видав постанову, в якій зазначив необхідні вимоги та рекомендації, якими суддям слід користуватися при розгляді справ про порушення митних правил.
При розгляді справи, в якій бере участь особа, котра притягується до адміністративної відповідальності, та допитуються викликані до суду свідки, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 р. №8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил" судам рекомендується ведення протоколу судового засідання.
Згідно зі ст. 357 МК провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до положень МК, а в частині, що не регулюється ним, -відповідно до чинного законодавства України про адміністративні правопорушення. Тому суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КпАП. При цьому слід враховувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення.
При призначенні в одній справі стягнень за декілька правопорушень суддя повинен керуватися ст. 36 КпАП, оскільки МК не містить положень щодо призначення стягнень за сукупністю.
Суддям треба мати на увазі, що товари (предмети порушення митних правил), а також предмети зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування зазначених товарів від митного контролю, і транспортні засоби, які використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України, підлягають конфіскації на підставі ч. З ст. 328 МК незалежно від часу вчинення або виявлення правопорушення, а відповідно до ч. 2 ст. 326 МК - незалежно від того, чи є ці товари і транспортні засоби власністю правопорушника.
Вирішуючи питання про конфіскацію предметів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками) і транспортних засобів, що використовувалися для приховування чи переміщення товарів, судді також мають враховувати: обсяги конструктивних змін, унесених у ці предмети або транспортні засоби із зазначеною метою; співвідношення вартості й кількості товару, який був предметом порушення митних правил, із розмірами транспортного засобу, в якому цей товар переміщувався; інші обставини.
Постанова у справі про порушення митних правил, винесена судом, звертається до виконання судовими органами.