Особливості регулювання праці деяких категорій працівників

Особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37, 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
(Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 5938-11 від 27.05.88; Законом № 3694-12 від 15.12.93; Законом № 1356-XIVвід 24.12.99)
1.   Ця стаття Кодексу передбачає можливість встановлення особливостей регулювання праці з урахуванням специфіки організації виробництва і праці залежно від умов її здійснення. Такі особливості можуть бути викликані природними географічними і геологічними умовами. Так, Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» від 15 лютого 1995 р. (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 9. — Ст. 58) урегульовані особливості праці осіб, які проживають і працюють (навчаються) у гірських населених пунктах, що розташовані у гірській місцевості і мають недостатньо розвинуту сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність.
2.  Кабінет Міністрів України постановою від 17 листопада 1997 р. затвердив Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нерво¬во-емоційним та інтелектуальним навантаженням або викону¬ється в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я.
Робота на виробництвах, зазначених у Списку, дає працівникам низку пільг і переваг. Порядок застосування Списку визначений постановою Кабінету Міністрів України від ЗО січня 1998 р.
3. Особливістю регулювання праці є також умови підвищеного ризику для здоров'я. Такі особливості можуть бути викликані шкідливими або важкими умовами праці. Міністерство охорони здоров'я та Міністерство праці і соціальної політики України наказом від 28 січня 1998 р. затвердили показники і критерії умов праці, що мають негативний вплив шкідливих виробничих фак¬торів на здоров'я.
4.  Негативний вплив на здоров'я всього населення, в тому числі і працівників, стався внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 р. Основним законодавчим актом, що визначає особливості правового положення осіб, які постраждали від цієї катастрофи, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» від 19 грудня 1991 р. з наступними змінами та доповненнями.
Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділені на чотири категорії. Залежно від категорії пільги по праці полягають у переважному праві залишення на роботі в разі вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, в тому числі в разі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства; встановлення додаткової відпустки; надання відпустки у зручний для працівника час; пільги по пенсійному забезпеченню та ряд інших пільг та переваг.
5. Характер роботи може вимагати певного строку її виконан¬ня, при цьому короткочасного. Для виконання таких трудових обов'язків працівники можуть прийматися на тимчасові роботи.
Тимчасовими вважаються працівники, яких прийнято на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців.
При оформленні трудового договору з тимчасовими працівниками в наказі чи розпорядженні про прийняття на роботу обов'язково повинно бути зазначено, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або вказано конкретний строк роботи.
Трудовий договір з тимчасовими працівниками вважається продовженим на невизначений строк, якщо вони пропрацювали понад два чи чотири місяці, і жодна з сторін не зажадала припинення трудових відносин.
6.  Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються протягом певного періоду року — сезону, що не перевищує шести місяців. Особи, які приймаються на сезонні роботи, мають бути попереджені про це при укладенні трудового договору, про що зазначається в наказі чи роз¬порядженні.
Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28 березня 1997 р. До сезонних галузей віднесені лісова промисловість і лісове господарство, торф'яна промисловість, сільське господарство, переробні галузі промисловості, санаторно-курортні галузі і заклади відпочинку. В кожній з цих галузей визначені певні види робіт, що вважаються сезонними. Роботи, які у цьому списку не зазначені, сезонними не вважаються, хоча б вони і виконувались не більше шести місяців.
7.  З введенням в дію Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. тимчасовим і сезонним працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому ними часу. За чинним раніше законодавством тимчасові і сезонні працівники правом на відпустку або її грошову компенсацію не користувалися.
8.  Стаття 7 Кодексу передбачає можливість встановлення додаткових підстав припинення трудового договору, зокрема, вказуючи на таку підставу припинення трудового договору, як порушення правил прийняття на роботу.
Ця підстава припинення трудового поговору може застосовуватись тоді, коли є відповідна норма, що встановлює порядок прийняття на роботу. Без такої норми сама стаття 7 Кодексу підставою припинення трудового договору бути не може. Так, пунктом 17 постанови РНК УРСР від 4 червня 1933 р. «Про сполучення посад та службу родичів в установах, підприємствах та організаціях усуспільненого сектору» заборонена сумісна служба на одному і тому самому підприємстві, в установі, організації осіб, які перебувають між собою в близькому родстві чи свояцтві, якщо їх служба пов'язана з безпосередньою підпорядкованістю або підконтрольністю одного з них іншому.
Власник відповідно до статті 25і КЗпП України вправі вводити обмеження щодо спільної роботи родичів і свояків на своєму підприємстві, в установі, організації.
На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством. У разі прийняття таких родичів на роботу припинення трудового договору може проводитись у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу.
9.  Постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» № 245 від 3 квітня 1993 р. введені обмеження на сумісництво (п. 1) і заборона працювати за сумісництвом певним категоріям працівників (п. 4 постанови). При порушенні цього обмеження чи заборони трудовий зговір з цими працівниками може бути припинений у зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу.
10.  Молоді спеціалісти, підготовку яких здійснено за державним замовленням, які відповідно до Положення про працевлаш-
тування випускників вищих навчальних закладів навчалися згідно з умовами державного контракту за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 949 від 1 вересня 1997 p., зобов'язані не менше 3-річного строку відпрацювати за направленням на певних підприємствах, в установах, організаціях. Невиконання цього обов'язку і працевлаштування на роботу самостійно без довідки про надання права на самостійне працевлаштування є порушенням правил прийняття на роботу.

11. Припинення трудового договору в зв'язку з порушенням правил прийняття на роботу в наказі і трудовій книжці повинно бути проведено з посиланням на статтю 7 КЗпП України і на відповідний правовий акт, яким встановлено правила прийняття на роботу певної категорії осіб.