Організаційно-установчі повноваження власника

Стаття 135. Організаційно-установчі повноваження власника
1. Власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати гос­подарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не за­боронених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльність суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.
2. Власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності— на праві оперативного управління,визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.
3. Власник має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав відповідно до цього Кодексу та інших законів.
4. Державні та комунальні підприємства можуть бути об'єднані за рішенням власника (уповноваженого ним органу) у державні (комунальні) господарські об'єднання, передбачені цим Кодексом.
LОдним з основних організаційно-установчих прав власника майна ч. 1 коментованої статтіназиває його право засновувати підприємства: одноосібно (унітарні підприємства), або спільно з іншими власниками (корпоративні підприємства) на основі належного йому (їм) майна, або здійснювати господарську діяльність в інших формах господарювання, не заборонених законом.
Підприємства, про заснування яких йдеться у ч. 1, можуть мати різні види і організаційні форми встановлені статтею 63 ГК.
Якщо власником є громадянин, він може обрати таку організаційну форму підприємництва,якпідприємець без статусу юридичної особи (ч. 1 ст. 128 ГК).
Власник на свій розсуд визначає мету і предмет господарської діяльності утвореного ним суб'єкта господарювання. Метою господарської діяльності є задоволення суспільних і особистихпотреб, а предметом —- систематичне здійснення виробничої, науково-дослідної,торговельної та іншої господарської діяльності (ч. 1 ст. 62 ГК).
Власник на свій розсуд визначає також структуру утвореного ним суб'єкта господарювання (види іназви виробничих структурних підрозділів, а також види і назви функціональних структурних підрозділів апарату управління), склад і компетенцію його органів управління,порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання,а також приймає рішення про припинення відповідно до законодавства господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання.
2. Засновуючи для здійснення підприємницької діяльності (особисто або через уповнова­жені ниморгани) господарські організації, власник закріплює за ними належне йому майно на праві власності, або господарського відання (для здійснення комерційної господарської діяльності), або на праві оперативного управління (для здійснення некомерційної господарської діяльності). Він визначає мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їхорганів управління (власник здійснює свої права щодо управління господарською організацією безпосередньо або через уповноважені ним органи), порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна організації, визначає інші умови господарювання у затвердженому ним (уповноваженим ним органом) статуті організації, а також здійснює у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації, та припиняє її діяльність відповідно до положень ГК та інших законів.
3. Власник має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав відповідно до ГК та інших нормативно-правових актів, зокрема Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. визначає корпоративні права як право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, або підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Більш вдалим є визначення поняття «корпоративні права», яке міститься у ч. 1 ст. 167 ГК (див. коментар до ст. 167), хоч і воно потребує певних уточнень.
4. Державні та комунальні підприємства можуть бути об'єднані за рішенням власника (уповноваженого ним органу) у державні (комунальні) господарські об'єднання. Так, відповідно до ч. 4 ст. 119 ГК державне (комунальне) господарське об'єднання — це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням КМУ або у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Особливості правового становища таких об'єднань визначені положеннями гл. 12 ГК. Зокрема, ст. 122 ГК встановлює особливості управління державним(комунальним) господарським об'єднанням.