Організаційні форми підприємництва

Стаття 45. Організаційні форми підприємництва
1. Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, перед­бачених законом, на вибір підприємця.
2. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.
3. Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основ­ною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
1. Норми чинного законодавства передбачають різні організаційно-правові форми суб'єк­тів підприємницької діяльності — колективні утворення (підприємства, господарські това­риства, об'єднання підприємств), а також одноособове зайняття підприємництвом без ство­рення юридичної особи (громадяни-підприємці). Підприємцю надається право вибору опти­мальної для нього організаційної форми діяльності з видів, запропонованих законодавством.
2. Правове регулювання діяльності суб'єктів підприємництва на всіх етапах, з моменту створення до ліквідації, здійснюється згідно з коментованим Кодексом і законами, що прийняті на його підставі, і є спеціальними стосовно тієї чи іншої стадії «життєвого циклу» підприємницької діяльності.
Порядок створення суб'єктів підприємницької діяльності регулюється ГК (див. коментар до статей 56—57) і нормами законів, які регламентують особливості здійснення підприєм­ництва окремими суб'єктами господарювання (закони України «Про господарські товари­ства» від 19 вересня 1991 р., «Про страхування» від 7 березня 1996 р., «Про банки і бан­ківську діяльність» від 22 грудня 2006 р., «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 р. тощо).
Порядок державної реєстрації суб'єктів підприємництва визначено також у ГК (див. ко­ментар до ст. 58) та Законі України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003 р.
1. Суб'єкти господарювання, метою основної діяльності яких не є отримання прибутку, для фінансового забезпечення виконання своїх статутних завдань мають право вчиняти господарські операції, які за своєю природою є підприємницькими. Звичайно, це не перетво­рює їх у підприємців, оскільки ця діяльність має виключно допоміжний характер. Але слід мати на увазі, що в аспекті правового регулювання така допоміжна діяльність є підприєм­ницькою, а отже, у даному випадку норми законодавства про підприємництво підлягають за­стосуванню без будь-яких обмежень.