Орендне підприємство

Стаття115. Орендне підприємство
1. Орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.
2.Орендарем є юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди.
3.Організація членів трудового колективу, зареєстрована як юридична особа, має переважне право на укладення договору оренди майна того підприємства (структурногопідрозділу), де створено цю організацію.
4. Орендодавцями щодо майнових комплексів, які належать до державної або комунальної власності, є Фонд державного майна України і його регіональні відділення, а також органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами управляти майном, що належить відповідно Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.
5. Законом визначаються об'єкти державної та комунальної власності, на основі яких не можуть створюватися орендні підприємства.
6. Передача в оренду майнових комплексів не припиняє права власності на це майно.Передавати цілісні майнові комплекси у суборенду забороняється.
7. Орендар несе відповідальність за забезпечення цілісності і збереження майна, отриманого в оренду, і на вимогу орендодавця повинен відшкодувати завдані йому збитки.
і Орендоване підприємство може бути визнано банкрутом в порядку, встановленомузаконом.
9. Порядок укладення договору оренди майнового комплексу та інші питання ство­рення і діяльності орендного підприємства регулюються цим Кодексом, іншими законами.
1, Орендне підприємство як самостійна форма здійснення підприємницької діяльності ви­никло і стало розвиватися з початку 90-х pp. у зв'язку з необхідністю поступового переходу до нових умов господарювання. Невід'ємною базою його створення є оренда цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу його виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці). Основним нормативно-правовим актом, що регулював питання функціонування орендних підприємств, стали Основи законодавства СРСР та союзних республік про оренду від 31 травня 1991 р. На сьогоднішній день вказаний нормативно-правовий акт залишається єдиним, що безпосеред­ньо передбачає створення даної організаційно-правової форми господарювання. Класифікація організаційно-правових форм господарювання, затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97, хоча й визначає серед інших видів підприємств орендне, проте у ній застережено, що чинним законодавством не передбачаються створення та державна реєстрація нових підпри­ємств з такою організаційно-правовою формою. Незважаючи на даний факт дія коментова­ної статті, так само, як і Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від І квітня 1992 p., продовжує поширюватися на вже створені в Україні орендні підприємства.
2.Вищевказаний Закон у нових редакціях: «Про оренду майна державних підприємств та організацій», «Про оренду державного майна» від 14 березня 1995 р. та «Про оренду держав­ного та комунального майна» від 23 грудня 1997 р. відображає еволюцію орендних відносин в Україні. Його ст. 6 розширює коло суб'єктів, що можуть виступати у якості орендарів, зокре­ма, ними можуть бути й інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. Щодо членів трудово­го колективу, то вони можуть виступати орендарями у разі створення ними господарського товариства. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» від 21 вересня 2000 р. суб'єкти підприємницької діяльності, створені в організаційних формах, не передбачених законами України, державна реєстрація яких проведена до набрання чинності цим Законом, зобов'язані привести організаційну форму у відповідність з вимогами законів України протягом п'яти ро­ків після набрання ним чинності. Виходячи з цього суб'єкти господарської діяльності, з одного боку, змінюють організаційно-правову форму, а з іншого — зберігають у назві ознаки оренд­них відносин, наприклад: орендне підприємство закрите акціонерне товариство шахта їм О. Ф. Засядька.
3.Виходячи з контексту коментованої частини єдиною організаційно-правовою формою, яка може бути створена членами трудового колективу, є організація членів трудового колек­тиву, що, на перший погляд, суперечить Закону «Про оренду державного та комунального майна», оскільки членами трудового колективу в цьому разі має створюватися господарське товариство, а організація членів трудового колективу як окрема форма господарювання чин­ним законодавством не передбачається.
Інший підхід має місце у судовій практиці. Судова палата у господарських справах ВСУ у постанові «Про укладення договору оренди цілісного майнового комплексу» від 10 жовтні 2006 р. визнала, що вимоги коментованої частини є аналогічними тим, що містить ст. 8 Зако­ну «Про оренду державного та комунального майна»: створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.
4. Відповідно до ст. 5 Закону «Про оренду державного та комунального майна» в якості орендодавців майнових комплексів, які належать до державної власності, виступають відповідно ФДМУ, його регіональні відділення та представництва, зокрема, це стосується ці­лісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), крім майна, що належить майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук. Органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти май­ном, виступають як орендарі щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структур­них підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
5.Статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначена об'єкти, передача яких в оренду заборонена. Серед них — цілісні майнові комплекси дер­жавних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) казенних підприємств, що здійс­нюють діяльність, передбачену ч. 1 ст. 4 Закону України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р., та цілісні майнові комплекси казенних підприємств. Крім того, вичерпним є Пере­лік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається, затвер­джений Декретом КМУ від 31 грудня 1992 р. № 26-92.
6.Однією з основних особливостей орендного підприємства є те, що передане в оренду майно не перестає бути, відповідно, державним або комунальним. З волі орендаря, який не ви­ступає власником цілісного майнового комплексу, переданого в оренду, дане майно не можебути передане в суборенду, що безпосередньо заборонено коментованою частиною, так само -а і ч. 1 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
7. Щодо відповідальності за забезпечення цілісності і збереження майна, отриманого в оренду, орендар несе її у загальному порядку, тобто залежно від ставлення до майна, отриманого у володіння та користування, яке має бути збережене у цілісному первісному вигляді та повернено орендодавцю з урахуванням природного зносу. Збитки, заподіяні орендарем, маютъ бути відшкодовані орендодавцю у повному обсязі. Стаття 29 Закону «Про оренду дер­жавного та комунального майна» також встановлює відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди.
8. На орендне підприємство поширюється загальний порядок визнання банкрутом суб'єк­ті господарювання, передбачений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
9. Як відзначалося вище, порядок укладення договору оренди, зокрема визначення його істотних умов, а також правові наслідки припинення та розірвання договору оренди, інші ключові питання правового регулювання орендних відносин визначені Законом України
«Про оренду державного та комунального майна». Крім того КМУ та ФДМУ введено в дію цілу низку відповідних підзаконних нормативно-правових актів, зокрема методик та роз'яснень. Серед останніх можна виділити накази «Про затвердження Порядку надання орендарю угоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна» від 3 жовтня 2006 р. та «Щодо затвердження Змін до Порядку проведенняконкурсу на право оренди державного майна» від 16 травня 2007 р.