Оренда державного та комунального майна

Стаття 287. Оренда державного та комунального майна
1. Орендодавцями щодо державного та комунального майна є:
1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;
2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місце­вими радами управляти майном, — відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;
3) державні (комунальні) підприємства — щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.
2. Організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду цілісних май­нових комплексів державного сектора економіки, а також цілісних майнових комплек­сів, що є комунальною власністю, регулюються законодавством відповідно до цього Кодексу.
3. Утворення орендного підприємства здійснюється відповідно до статті 115 цього Кодексу. Статут суб'єкта господарювання, утвореного на базі орендованого майна, не може суперечити умовам договору оренди.
1. Частина 1 коментованої статті в імперативному порядку визначає коло суб'єктів, яким надано право бути орендодавцями.
Стосовно цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та неру­хомого майна, які є державною власністю, а також майна, що не увійшло до статутних фон­дів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, орендодавцями можуть бути ФДМУ та його регіональні відділення.
Щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухо­мого майна, які, відповідно, належать Автономній Республіці Крим або перебувають у кому­нальній власності, орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном.
Пунктом 3 ч. 1 коментованої статті встановлено, що державні (комунальні) підприємства є орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодав­ців, зазначених у п. 2, — також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підроз­ділів та нерухомого майна.
Наведена конструкція п. З ч. 1 містить істотні вади:
по-перше, у ній нечітко визначені об'єкти оренди — «щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів». Незрозуміло, про цілісні майнові комплекси яких суб'єктів ідеться — підприємств чи їх структурних підрозділів. Порівняння цієї редакції з редакцією ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» свідчить, що у цьому реченні після слова «комплексів» пропущено слово «підприємств»;
по-друге, у п. 2 ч. 1, до якого відсилає п. З ч. 1, названі орендодавці — органи, уповнова­жені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядуван­ня управляти майном, які не мають відношення ні до державних підприємств, ні до управ­ління державним майном, оскільки вони управляють, відповідно, майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, і мають відношення до комунальних підприємств.
Таким чином, граматичне і логічне тлумачення положень ч. 1 статті, що коментується, свідчить, що відносини стосовно одержання згоди орендодавців (ФДМУ, його регіональних відділень і представництв) на укладення державними підприємствами договорів оренди цілі­сних майнових комплексів, їх структурних підрозділів даною статтею не врегульовані.
З огляду на викладене, для вирішення колізії між ст. 287 ГК і ст. 5 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» суб'єктам господарювання (а в разі виникнення спору і суду), належить керуватися ч. 2 ст. 287 ГК, згідно з якою організаційні та майнові відносини, пов'язані з передачею в оренду цілісних майнових комплексів державного сек­тору економіки, а також цілісних майнових комплексів, що є комунальною власністю, регу­люються законодавством відповідно до цього Кодексу. Таким актом спеціального законо­давства є Закон України «Про оренду державного і комунального майна».
Згідно з абз. 4 ст. 5 зазначеного Закону підприємства можуть виступати орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство.
Щоб стати орендодавцем структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м, підприємство повинно одержати дозвіл ФДМУ, його регіонального відділення, представництва. Якщо майно перебуває у власності Автономної Республіки Крим або у комунальній власності, то такий дозвіл може бути нада­ний органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органа­ми місцевого самоврядування управляти майном.
2. Особливістю орендних відносин є їх комплексний характер, що отримало закріплення як у ч. 2 коментованої статті, так і в ч. 1 ст. 1 Закону «Про оренду державного та комунально­го майна», який регулює: а) організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Ав­тономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних під­розділів; б) майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського ви­користання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або пере­буває у комунальній власності.
Слід також мати на увазі, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, об'єктів майнового комплексу Національної академії наук України регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна» з урахуванням особливостей, передбаче­них Законом «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної акаде­мії наук України», а відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за вій­ськовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України те інших, утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його об-
лік у спеціальному порядку, регулюються Законом «Про оренду державного та комунально­го майна» з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про господарську діяль­ність у Збройних Силах України».
3. Як встановлено ч. 1 ст. 115 ГК, орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підроз­ділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяль­ності.
Засновником такого орендного підприємства може бути лише юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди (ч. 2 ст. 115 ГК). Умови та порядок створення орендного підприємства ви­значаються положеннями ст. 115 ГК (див. коментар до неї).
Дотриманню орендарем умов договору оренди сприяє положення ч. З коментованої стат­ті, згідно з яким статут утвореного на базі орендованого майна суб'єкта господарювання (орендного підприємства) не може суперечити умовам договору оренди.