Одержання вантажу в пункті призначення

Стаття 310. Одержання вантажу в пункті призначення
1. Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.
2. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або частко­вого використання його за первісним призначенням.
3. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж,що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
4. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку.
1. Процес перевезення вантажу закінчується видачею вантажу одержувачу. Видача вантажу — це комплекс дій, спрямованих на своєчасну передачу вантажу одержувачу або іншій уповноваженій на це особі, який бере початок на стадії завершення транспортування вантажу і пов'язаний з обов'язком перевізника повідомити про прибуття вантажу.
Загальними правилами перевезення вантажів морським транспортом встановлено, що, якщо у коносаменті вказано адресу одержувача і спосіб посилання повідомлення про прибуття вантажу, то агент порту призначення зобов'язаний надіслати це повідомлення у день при­буття вантажу, однак не пізніше 12-ї години наступного дня, навіть якщо вантаж прибув ра­ніше встановленого строку доставки. Витрати на надсилання повідомлення мають бути відшкодовані одержувачем (п. 3.18 Правил). Такий термін встановлено і на внутрішньому водному транспорті (п. 94 Статуту внутрішнього водного транспорту).
На залізничному транспорті про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зо­бов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години на­ступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості ва­гонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції, який повинен передбачити використання в першу чергу радіо-, телефонного, телеграфного та поштового зв'язку. В окремих випадках повідомлення здійснюється шляхом вивішування об'яв у товарній конторі або через посильних. Одержувач може вибрати спосіб повідомлен­ня, про що він повідомляє начальника станції (п. 1 Правил видачі вантажів).
На повітряному транспорті повідомлення про прибуття вантажу має бути зроблено негай­но з моменту прибуття повітряного судна (п. 12.2.2 Правил повітряних перевезень вантажів). Обов'язок перевізника або його агента щодо повідомлення про прибуття вантажу в пункт призначення має істотне значення, оскільки від нього залежить своєчасність виконання обов'язків одержувачем.
Видача вантажу перевізником або його агентом у пункті призначення має відбуватися за пред'явленням лише оригіналу перевізного документа (коносамента, накладної). Перевізник не повинен видавати вантаж без оригіналу перевізного документа, оскільки така видача може мати наслідком його відповідальність за видачу вантажу особі, яка не має права на його одержання. У сфері торговельного мореплавства трапляються випадки, коли судно прихо­дить у порт призначення до надходження оригіналу коносамента, тому одержувачами про­понуються перевізнику різного роду гарантії відшкодування збитків внаслідок видачі ванта­жу без пред'явлення оригіналу коносамента з боку страховиків.
На повітряному транспорті можливою є видача вантажу до прибуття початково оформле­них документів на підставі підписаного вантажоодержувачем гарантійного листа, якщо че­рез втрату документів затримується видача вантажу вантажоодержувачу, особливо коли вантаж є швидкопсувним або ним є живі тварини (пп. 5.5.2 Інструкції з організації переве­зень вантажів повітряним транспортом).
Автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення ванта­жоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчу­ється підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача на трьох примірниках товаро­транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу (п. 72 Статуту автомобільного транспорту).
На морському транспорті вантаж видається в порту призначення:
— за іменним коносаментом — одержувачу, вказаному в коносаменті, або особі, якій ко­носамент було передано за іменним передаточним написом або в іншій формі, з дотриман­ням правил, установлених для боргової вимоги;
— за ордерним коносаментом — відправнику або одержувачу залежно від того, складе­ний коносамент «наказу відправника» або «наказу одержувача», а за наявності у коносамент: передаточних написів — особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів або пред'явникові коносамента за останнім бланковим написом;
— за коносаментом на пред'явника — пред'явнику коносамента (ст. 162 КТМУ).
На залізничному транспорті вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів. Видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення. Для одержання ванта­жу, адресованого підприємству, організації, установі або громадянину — суб'єкту підприєм­ницької діяльності, одержувач повинен надати станції довіреність. Довіреність, яка видана на одержання конкретної відправки вантажу, додається станцією до розкредитованої дорож­ньої відомості. Довіреність, яку видано на одержання вантажу у зазначений у ній термін, збе­рігається на станції протягом періоду, передбаченого для зберігання документів суворого обліку. Довірений працівник, який одержує вантаж, зобов'язаний на вимогу станції пред'яви­ти документ, що засвідчує його особу (пункти 6, 7 Правил видачі вантажів).
Повітряний перевізник видає вантаж одержувачу на підставі вантажної авіанакладної. При одержанні вантажу вантажоодержувач повинен ознайомитися з «Повідомленням ванта­жоодержувачу» і підписати повідомлення такого змісту: «Погоджуюсь з умовами «Повідомлення вантажоодержувачу» і підтверджую, що одержав вантаж вчасно та в належному стані» дп. 4.4.6 Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом).
У пункті призначення на внутрішньому водному транспорті вантаж видається вантажо-одержувачу, зазначеному в накладній, останній розписується у подорожній відомості про отримання вантажу (п. 94 Статуту внутрішнього водного транспорту).
2, Після прибуття вантажу в пункт призначення вантажоодержувач зобов'язаний прийняти вантаж та вивезти його зі станції (порту, пристані) у встановлений строк, тобто одержати вантаж.
Видача вантажу одержувачу має бути належним чином оформлена. У літературі цей процес отримав назву «розкредитування документів», або «викуп вантажу». Він полягає у такому: представник одержувача подає перевізнику оригінал отриманого від відправника, перевізного документа, до якого вносяться відомості щодо вантажу, який підлягає видачі, проведених розрахунків, заявлених одержувачем претензій тощо. Після сплати одержувачем платежів по остаточних розрахунках на перевізний документ ставиться календарний штемпель з датою прибуття вантажу та виписується ордер на видачу вантажу або інший документ,як того вимагають правила перевезення тим чи іншим видом транспорту.
До видачі вантажу одержувач і перевізник мають право кожний вимагати огляду та/або перевірки його кількості, ваги або стану.
Зокрема, одержувач має право перевірити наявність пломб відправника, їх справність, стан тари (упаковки), наявність маркування, а також перевірити відповідність найменування вантажу і транспортного маркування даним, зазначеним у перевізному документі. Якщо одержу­вач приймає вантаж без перевірки кількості місць або ваги, то він має право зобов'язати перевізника зробити відповідне застереження у перевізному документі.
Транспортні кодекси, статути та правила перевезення визначають випадки, коли перевізник під час видачі вантажу зобов'заний перевірити його вагу, кількість або стан.
Наприклад, відповідно до ст. 52 Статуту залізниць на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі:
— прибуття вантажу в пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;
— прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами;
— прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму транспортування в рефрижераторних вагонах ( контейнерах);
— прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;
— видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею.
Під час прийому вантажу одержувач вправі заявити перевізнику про нестачу або пошкодження вантажу. Якщо вантаж оглянуто і перевірено одержувачем разом з перевізником, одержувач може не робити зазначеної заяви. У випадку, коли втрата, недостача або пошкодження не могли бути виявлені при звичайному способі приймання вантажу, заява перевізнику може бути зроблена одержувачем протягом певного строку після прийняття вантажу, який встановлюється правилами перевезення вантажів тим чи іншим видом транспорту
(наприклад, у строк протягом трьох діб може бути подана заява морському перевізнику згідно ст. 166 КТМУ).
Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.У пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан у випадках: а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника; б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушеним терміну доставки або з порушенням встановленого температурного режиму при перевезенні (пункти 13.3, 13.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).
Повітряний вантажоодержувач зобов'язаний прийняти вантаж і забрати його в терміналі аеропорту пункту призначення чи в іншому місці, яке попередньо погоджено з перевізни­ком, якщо інше не визначено останнім (п. 12.4 Правил повітряних перевезень вантажів). Як­що в пункті призначення виявлені пошкодження або втрата вмісту відправлення, вміст від­правки має бути перевірений у присутності представників митних органів і перевізника або його агента з оформлення вантажу і оформлені відповідні документи. Перед видачею ванта­жу необхідно в присутності вантажоодержувача зробити опис вмісту відправки
(п. 5.8.3 Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом).
3. Момент видачі вантажу має важливе юридичне значення, оскільки з цього часу припи­няється відповідальність перевізника за збереження прийнятого до перевезення вантажу, на­раховуються строки для пред'явлення претензій щодо несхоронного перевезення або прострочки доставки вантажу.
Слід розрізняти дату фактичної видачі вантажу одержувачу і дату оформлення видачі ван­тажу. Вони можуть не співпадати, і їх правове значення є різним. Дата оформлення видачі вантажу визначається за календарним штемпелем, тобто є датою розкредитування докумен­тів і від неї нараховуються строки пред'явлення вимог щодо перевезення. У всіх інших ви­падках вирішальною є дата фактичної видачі вантажу — тобто дата вивозу вантажу зі стан­ції, порту тощо.
Трапляються випадки, коли одержувач не затребував вантаж в установлений строк або від­мовився його прийняти. Тоді перевізник, письмово повідомивши про це вантажовідправника, за рахунок і на ризик останнього вправі залишити вантаж у себе на зберігання. Зберігання вантажу в пункті призначення не є обов'язком перевізника за договором перевезення. Час, ви­трачений перевізником на очікування приймання вантажу, на збереження вантажу, розгляда­ється як простій транспортного засобу, тому транспортними кодексами, статутами та прави­лами перевезення передбачено обов'язок одержувача сплатити штраф за простій судна та відшкодувати витрати, пов'язані із зберіганням вантажу. За визначених законодавством умов плата за зберігання вантажів може бути збільшена.
Так, наприклад, у разі скупчення в морських портах України вантажів, що перевозяться в каботажі, внаслідок несвоєчасного їх вивезення одержувачами з вини останніх, плата за збе­рігання цих вантажів у портах може бути збільшена до трикратного розміру. Підвищена плата за зберігання запроваджується не раніш як через добу після письмового повідомлення про це юри­дичної чи фізичної особи, з якої передбачається стягнення підвищеної плати (ст. 168 КТМУ).
Порядок зберігання вантажів на залізничному транспорті встановлено статтями 12, 46 Статуту залізниць та прийнятими відповідно до них Правилами зберігання вантажів.
4. Невитребуваним є вантаж, який одержано протягом одного місяця після повідомленні перевізником одержувача. За правовою сутністю невитребувані вантажі відносяться до кате­горії «безхазяйна річ». На практиці невитребувані вантажі, що знаходяться у портах або на станціях понад установлені строки, стримують вантажооборот. Для запобігання цьому зако­нодавством передбачена можливість реалізації таких вантажів.
Порядок реалізації невитребуванних вантажів встановлюється транспортними кодекса­ми, статутами, правилами перевезення та іншими нормативними актами. Певні особливості реалізації вантажів встановлено на залізничному та морському транспорті.
Реалізація вантажів здійснюється залізницею на підставі статей 48—51 Статуту залізниць і прийнятих у зв'язку з цим Правил реалізації вантажів, а саме:
а) у разі застосування залізницею заставного права на вантаж з метою одержання провізної плати та інших платежів;
б) у разі неможливості видати вантаж на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, через відсутність одержувача в районі станції призначення, якщо станцією у триденний строк від дня вручення його повідомлення не отримана вказівка відправника щодо розпорядження вантажем;
в) у випадку, коли одержувач з тих або інших причин не звернувся на станцію призначення за вантажем, або в разі відмови одержувача від вантажу;
г) при виявленні вантажу без документів.
Реалізація вантажу іншим організаціям здійснюється за договором купівлі-продажу на станції, де знаходиться вантаж, що реалізується, або через спеціальні склади реалізації, створені на кожній залізниці. Дозвіл на реалізацію вантажу на станції або на відправку його на склад реалізації надається управлінням залізниці за запитом начальника станції. Усі вантажі, що надійшли на склад реалізації, реєструються в книзі встановленої Укрзалізницею форми. Оцінка вантажу здійснюється комісією за участю представників залізниці та організації (підприємства)-покупця, якій передається вантаж, та місцевих фінансових і торговельних органів. Про оцінку вантажу складається акт. Після оцінки передача вантажів здійснюється за актом приймання-здачі, який складається у трьох примірниках і підписується начальником станції або начальником складу реалізації та представником організації-покупця, яка отримує вантаж. Кошти, отримані залізницею за реалізований іншій організації вантаж, за вирахуванням сум, належних залізниці, перераховуються: одержувачу, зазначеному в накладній, в разі оплати ним вартості вантажу; відправнику — в усіх інших випадках.
Відповідно до п. 3.20 Загальних правил перевезення вантажів морським транспортом про незапитаний вантаж порт призначення сповіщає порт відправлення, а останній повідомляє вантажовідправника письмово. Відправник незапитаного вантажу вправі розпорядитися цим вантажем. Якщо відправник у 10-денний строк з дня отримання повідомлення про незапитаний вантаж не забезпечить його прийом і вивіз, перевізник має право реалізувати вантаж іншій організації.
Вантаж, що швидко псується, небезпечний вантаж, а також вантаж, збереження якого по­требує спеціального приміщення або відводу значної площини, а також вантаж, тривале зберігання якого представляє небезпеку в санітарному або пожежному відношенні, можуть бути реалізовані іншій організації до спливу 10-денного строку. Порядок реалізації встановлено Декретом КМУ «Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни» від 8 квітня 1993 р., згідно з яким підлягають вилученню та реалізації: з) вантажі, що знаходяться на зберіганні у портах понад установлені договорами терміни,
вантажі, терміни зберігання яких під митним контролем закінчилися і митницею не вжито заходів до їх реалізації, у разі відсутності доручення вантажовласників (вантажовідправників) щодо подальшого їх відправлення;
б) вантажі, подальше відправлення яких неможливе з вини вантажовласника (вантажо­відправника) та не залежних від портів причин (відсутність або неналежне оформлення експортної ліцензії, інших документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил, тощо);
в) вантажі, що відповідно до чинного законодавства визнанні безхазяйним майном.
За наявності в порту зазначених вантажів порт має запропонувати відправнику протягом 20 днів з моменту надіслання повідомлення про неможливість відправлення вантажу визначитися з його відправленням або дати згоду на вилучення та реалізацію. Після одержання від відправника письмової згоди на вилучення та реалізацію вантажу, а також у разі неодержан­ня відповіді протягом 20 днів з моменту надіслання повідомлення вантаж вилучається та ре­візується, про що повідомляється відправникові.
Рішення про вилучення та реалізацію вантажу приймається за заявкою керівника порту комісією (такі комісії створено згідно з Положенням про Комісії з питань вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться понад установлені терміни в морських торговельних портах, на припортових залізничних станціях, розташованих на території АР Крим, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Херсонської областей», затвердженим наказом Міністерства транспорту України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 19 березня 2002 р. № 178/75) і оформлюється актом, який підписується членами комісії. У разі необхідності проводиться товарна експертиза.
Реалізація вилученого у відправника вантажу здійснюється уповноваженим КМУ органом на конкурсній основі і, як правило, за вільно конвертовану валюту. Якщо вантаж реалізувати неможливо, порт відправляє його відправникові. У такому разі вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, перевезення, оформлення документів та інші витрати, пов'язані з відправленням вантажу, списуються з відправника або одержувача у безакцептному порядку.
На повітряному транспорті, якщо вантажоодержувач відмовився чи з будь-яких інших причин не може прийняти вантаж, доставлений до місця призначення, перевізник повинен виконати інструкції вантажовідправника, зазначені в авіавантажній накладній. Якщо такі інструкції відсутні або якщо вони в межах розумного не можуть бути виконані, перевізник повинен повідомити вантажовідправника про неможливість передачі вантажу вантажоодер­жувачу і отримати від нього інструкції щодо подальших дій. У разі відсутності таких вка­зівок від вантажовідправника протягом 30 днів перевізник має право повернути вантаж у пункт відправлення або продати цей товар згідно із законом, або знищити вантаж на свій роз­суд, або залишити його у себе, якщо інше не передбачено договором перевезення.
Вантажовідправник (власник вантажу) повинен відшкодувати перевізнику всі збори, ви­трати і виплати, що виникли внаслідок відмови вантажоодержувача отримати вантаж, вклю­чаючи (але не обмежуючись) збори за зберігання та транспортування до пункту відправлен­ня, якщо такі операції виконані згідно з інструкціями вантажовідправника. Якщо вантаж повернутий до місця відправлення і вантажовідправник відмовився прийняти вантаж або не сплатив відповідних сум протягом 15 днів після повернення вантажу, перевізник має пра­во розпоряджатися вантажем чи будь-якою його частиною і продати його після надання вантажовідправнику повідомлення за 10 днів до реалізації своїх намірів.
У разі продажу вантажу в пункті призначення чи в пункті, де транспортування припинене, перевізник має право компенсувати за рахунок такого продажу всі свої витрати і виплати, а також витрати і виплати інших осіб, які беруть участь у транспортуванні вантажу, повернув­ши залишки сум вантажовідправнику. Продаж вантажу не звільняє вантажовідправника (власника вантажу) від відшкодування перевізнику витрат і виплат, не покритих коштами, одержаними від продажу вантажу (п. 12.3 Правил повітряних перевезень вантажів).