Одержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 388. Одержання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності кредитів в іноземних фінансових установах
1. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть одержувати в іноземних фі­нансових установах валютні кредити на договірній основі. При цьому умови кредитного договору не можуть суперечити законодавству України.
2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, у статутному фонді яких є частка дер­жавного майна, можуть укладати кредитні договори з іноземними фінансовими установами лише за згодою Фонду державного майна України.
3. Види майна, що не може бути предметом застави у разі одержання валютногокредиту в іноземній фінансовій установі, визначаються законом.
1. Чинне законодавство надає суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності право одержу­вати валютні кредити. Кредити, позики в іноземній валюті, у тому числі поворотну фінансо­ву допомогу в іноземній валюті, від нерезидентів можуть одержувати резиденти України для використання їх за цільовим призначенням, визначеним договором, Кредити одержують лише в безготівковій формі. Кредиторами у цьому випадку обов'язково мають виступати іноземні фінансові установи (нерезиденти-банки та нерезиденти, які мають статус небанківських фінансових установ). Резиденти-позичальники (крім уповноважених банків України) залучають кредити від нерезидентів через уповноважені банки України (підрозділи банків), які надали згоду на обслуговування операцій за договором.
Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту з надходженням коштів на рахунок резидента-позичальника за межами України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунка резидента, відкритого за межами України, то резидент-позичальник повинен у встановленому НБУ порядку одержати індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами України (крім випадку використання фізичною особою рахунка за межами України на час її перебування за кордоном).
Умови кредитного договору не можуть суперечити законодавству України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності (позичальник) повинен використовувати кредит в іноземній валюті за цільовим призначенням, визначеним договором.
Кредитний договір має укладатися у письмовій формі. Оскільки кредитний договір у цьому випадку є й зовнішньоекономічним договором, він повинен містити всі істотні умови останнього. Поряд з цим, резиденти-позичальники мають у договорі з нерезидентом передбачати відкладальну обставину — набрання чинності договором з часу його реєстрації.
НБУ встановив порядок реєстрації кредитних договорів, які передбачають виконання ре­зидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті. Резидент-позичальник при цьому зобов'язується зареєструвати договір до фактичного одержання кредиту. Реєстрації підлягають усі кредитні договори, за винятком договорів щодо одержання резидентами від нерезидентів комерційних кредитів, а також кредитів, які залучаються під гарантії КМУ.
Для реєстрації договору та одержання реєстраційного свідоцтва позичальник повинен подати до відповідного територіального управління НБУ такі документи:
а) лист-звернення у довільній формі на ім'я начальника відповідного територіального управління;
б) оригінал договору або нотаріально засвідчену на території України копію договору мо­вою оригіналу. Якщо договір укладено іноземною мовою (крім російської), то подається також його нотаріально засвідчений на території України переклад на українську мову;
в) повідомлення про договір, який передбачає виконання резидентом-позичальником боргових зобов'язань перед нерезидентом за залученим від нерезидента кредитом, позикою в іноземній валюті (далі — повідомлення про договір), за відповідною формою у двох примірниках;
г)оригінал письмового підтвердження у довільній формі на ім'я начальника відповідного територіального управління про згоду уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором. У разі виявлення факту надходження на користь резидента-позичальника кредитних коштів від нерезидента до часу отримання реєстраційного свідоцтва уповноважений банк має зазначити про це в письмовому підтвердженні про згоду на обслуговування операцій за договором, зазначивши суму цих коштів і дату їх зарахування на розподільчий та поточний рахунки;
г) документ, що підтверджує внесення плати за оформлення реєстраційного свідоцтва згідно з тарифом на зазначену послугу, встановленим нормативно-правовими актами НБУ.
Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту з надходженням коштів на рахунок резидента-позичальника за межами України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунка резидента, відкритого за межами України, то резидент-позичальник, крім вищезазначених документів, подає індивідуальну ліцензію НБУ на розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами України (крім випадку використання фізичною особою рахунка за межами України на час її перебування за кордоном).
Територіальне управління реєструє договір і видає реєстраційне свідоцтво у строк, що не перевищує 7 робочих днів із дати надходження зазначених документів до територіального управління.
Підставою для відмови у видачі територіальним управлінням резиденту-позичальнику ре­єстраційного свідоцтва є:
— відсутність належним чином оформлених документів;
— виявлення в поданих документах недостовірної (суперечливої) інформації;
— перевищення розміру процентної ставки, передбаченої договором, розміру процентної ставки, встановленої НБУ для зовнішніх запозичень;
— наявність у зовнішньоторговельних контрактах умов, які передбачають ненадходження в Україну продукції, невиконання робіт і ненадання послуг в Україні, неотримання в Україні об'єкта права інтелектуальної власності;
— наявність у договорах умов, які свідчать, що кредитна операція підлягає фінансовому моніторингу;
— невідповідність вимогам, встановленим Положенням про порядок отримання резиден­тами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іно­земній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 червня 2004 р. № 270.
Реєстраційне свідоцтво є дійсним за наявності реєстраційного номера, дати та відбитка печатки територіального управління на весь передбачений кредитним договором час корис­тування кредитом, якщо протягом 180 днів від дати його видачі резидент-позичальник одер­жав кредит повністю або його частку.
Реєстраційне свідоцтво видається резиденту-позичальнику для реалізації тільки одного кредитного проекту (кредитної лінії) без права передавання його третім особам. Воно не мо­же бути підставою для одержання іншого кредиту або збільшення суми кредиту та здійс­нення інших валютних операцій.
Обслуговування уповноваженим банком операцій за договором здійснюється лише на під­ставі реєстраційного свідоцтва НБУ.
Обслуговуючий банк проводить платіжні операції за договором лише в разі їх відповідно­сті умовам, зазначеним у реєстраційному свідоцтві (крім випадків прострочення погашення кредиту, а також дострокового погашення кредиту (якщо це передбачено договором) та в до­говорі з нерезидентом, і здійснює контроль за відповідністю обсягів перерахованої нерези­денту іноземної валюти обсягам фактично одержаного резидентом кредиту з урахуванням сплати відсотків за його користування, комісій тощо.
Обслуговування банком операцій за договором має здійснюватися в іноземній валюті, яка фактично отримана резидентом-позичальником, за винятком погашення резидентом-позк-чальником заборгованості за отриманим від нерезидента кредитом в іноземній валюта 1-ї групи Класифікатора будь-якою іншою іноземною валютою і погашення резидентом-пс-зичальником заборгованості за отриманим від нерезидента кредитом в іноземній валюті 2-і та 3-ї груп Класифікатора будь-якою іншою іноземною валютою 2-ї та 3-ї груп Класифіка­тора.
У разі надходження від нерезидента на адресу резидента-позичальника кредиту, або якщоуповноважений банк не має документів, що свідчать про правомірність одержання резиден­том кредитних коштів згідно з чинним законодавством України (реєстраційних свідоцтв, індивідуальних ліцензій НБУ, гарантій КМУ), або обслуговуючим банком за таким кредитом визначено інший уповноважений банк, або кошти надійшли від іншого нерезидента (не кре­дитора), тобто від нерезидента, не зазначеного у реєстраційному свідоцтві чи індивідуальній ліцензії, то уповноважений банк зараховує такі кошти на поточний рахунок клієнта в загаль­ному порядку з дотриманням вимог нормативно-правових актів НБУ.
2. Як уже зазначалося, всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право наодержання валютних кредитів. Не є винятком й суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, у статутному фонді яких є частка державного майна. Такі суб'єкти можуть укладати кредитні договори з іноземними фінансовими установами лише після того, як отримають згоду ФДМУ.
3. Види майна, що не може бути предметом застави у разі одержання валютного кредиту віноземній фінансовій установі, визначаються законом. Чинне законодавство на сьогодні передбачає лише загальні обмеження щодо предмета застави. Так, предметом застави не можуть бути:
1) національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного на­дбання;
2) вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняєть­ся законом;
3) об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації.