Обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків,

Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
(Стаття 171 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-/0від 24.01.83; Законом № 3694-і2 від 15.12.93)
1. На власника або уповноважений ним орган покладено обов'язок проведення розслідування і обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що трапилися на підприємстві, в установі, організації. Порядок їх здійснення регулюється Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі — Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 21 серпня 2001 р. Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, на осіб (у тому числі іноземців та осіб без громадянства), які є власниками підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
Розслідуванню підлягають ті нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися з:
— працівниками, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовими договорами (контрактами) або залучаються до ро¬боти з інших підприємств.
Розслідування нещасних випадків (професійних захворювань), що сталися з працівниками, які перебували у відрядженні за кордоном, а також з громадянами іноземних держав, які працюють на підприємствах, проводиться згідно з цим Положенням, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
— особами, що проходять виробничу практику.
Нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися з особами, які самостійно забезпечують себе роботою, розсліду¬ються за нормами цього Положення за умови, якщо вони добро¬вільно сплачують внески на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю¬вання.
2. Розслідування та облік проводяться з приводу виникнення нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що призвели до таких наслідків:
— втрати особою працездатності на один робочий день чи більше;
— необхідності переведення працівника на іншу (легшу) роботу строком не менш як на один робочий день;
— смерті особи.
Розрізняють нещасні випадки, що підлягають загальному роз¬слідуванню та обліку, та нещасні випадки, що підлягають спеціа¬льному розслідуванню та обліку. До останніх належать: нещасні ви¬падки із смертельним наслідком; групові нещасні випадки, які ста-лися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті на виробництві та випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків. Порядок розслідування нещасних випадків поширюється і на аварії.
Існує два види аварій, що підлягають розслідуванню та обліку: аварії І та II категорії.
До І категорії належать аварії, внаслідок яких:
— загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;
— стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;
— збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів;
— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення.
До II категорії належать аварії, внаслідок яких:
— загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;
— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці з чисельністю працівників 100 осіб і більше.
Розслідуванню та обліку підлягають і професійні захворювання. Захворювання працівника вважається професійним, якщо така хвороба передбачена у Переліку професійних захворювань, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 8 листопада 2000 р. Трудове законодавство України розрізняє гострі та хронічні професійні захворювання. До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речо¬вин.
3. Розслідуванню підлягають не лише нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися при виконанні працівником трудових обов'язків, айв інших випадках, що передбачені в законодавстві. Відповідно до порядку, встановленого п. 6 Положення, розслідуванню підлягають нещасні випадки та професійні захворювання, що сталися з працівником під час:
— перебування у відрядженні;
— перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробо¬чий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;
— приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захис¬ту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів з особистої гігієни;
— проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспорті іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;
— використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповід¬но до встановленого порядку;
— провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий;
— ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
— надання підприємством шефської допомоги;
— перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів чи середовища;
— прямування працівника до об'єкта обслуговування за за¬твердженими маршрутами або до будьякого об'єкта за дорученням роботодавця;
— прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
4. Процедура розслідування і обліку нещасного випадку передбачає:
— повідомлення відповідних суб'єктів про нещасний випадок, що трапився, і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття заходів щодо попередження виникнення інших нещасних випадків;
— створення комісії з розслідування нещасних випадків;
— проведення розслідування нещасних випадків;
— оформлення результатів розслідування нещасних випадків і надання матеріалів розслідування зацікавленим особам та облік нещасних випадків.
5. Працівник, з яким трапився нещасний випадок, працівник, який виявив нещасний випадок, або свідок нещасного випадку терміново повідомляє безпосереднього керівника робіт або іншу уповноважену особу про нещасний випадок, що трапився.
Посадова особа зобов'язана терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а при необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу, та зберегти до при¬буття комісії з розслідування обстановку на робочому місці і вжити всіх засобів з метою запобігти виникненню подібних випадків у ситуації, що склалася. Вона також повідомляє роботодавця та відповідну профспілкову організацію про нещасний випадок, що трапився.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати повідомлення:
— відповідному територіальному органу державного нагляду за охороною праці;
— прокуратурі за місцем виникнення нещасного випадку;
— відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
— органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі його відсутності — відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування);
— санепідемстанції у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);
— профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
— вищому за підпорядкуванням профспілковому органу;
— відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим організаціям (у разі необхідності).
Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок свої вищі за підлеглістю органи згідно з установленим порядком.