Обов'язки правоволодільця

Стаття 370. Обов'язки правоволодільця
1. Правоволоділець зобов'язаний:
передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформа­цію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором комер­ційної концесії, а також проінструктувати користувача і його працівників з питань, по­в'язаних із здійсненням цих прав;
видати користувачеві передбачені договором ліцензії (дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому законодавством порядку.
2. Якщо договором комерційної концесії не передбачено Інше, правоволоділець зо­бов'язаний:
забезпечити реєстрацію договору комерційної концесії;
надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;
контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або на­даються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.
І. Безумовні обов'язки правоволодільця виділені ГК у дві основні групи. Перша містить зобов'язання правоволодільця передати користувачеві документацію та іншу інформацію, необхідну для здійснення наданих за договором комерційної концесії прав та проінструкту­вати його (провести навчання) з питань щодо здійснення цих прав. Друга — це зобов'язання правоволодільця видати користувачеві передбачені договором ліцензії (дозволи), забезпе­чивши їх оформлення у встановленому законодавством порядку.
Передання технічної і комерційної документації та іншої інформації є, без сумніву, для багатьох типів концесії одним з найбільш важливих способів повідомлення користувачеві даних, необхідних для практичної організації функціонування концесійної системи. Така ін­формація має містити докладний перелік усіх конкретних чинників, що зумовили успіх си­стеми правоволодільця, зокрема конкретний опис усіх аспектів роботи концесійного підпри­ємства, включаючи інформацію про вибір місця для будівництва підприємства, набір і на­вчання персоналу, бухгалтерський облік, управління постачанням і товарними запасами, технологію виробництва, типову процедуру продажу продукції, ділову політику підприєм­ства тощо.
Правоволоділець повинен організувати для користувача і його працівників навчання в об­сязі, достатньому для забезпечення функціонування концесійної системи, а також, у міру необхідності, подальше навчання після відкриття концесійного підприємства. Навчання мо­же проводитись у сферах маркетингу, виробництва продукції, усунення поломок і недоліків, основ підприємницької діяльності тощо.
У сфері маркетингу правоволоділець навчає користувача основам технології маркетингу, продажу і реклами своєї продукції, роз'яснює її переваги перед продукцією інших підприєм­ців і дає рекомендації щодо такого використання своєї продукції, яке сприяло б її успішному продажу користувачем.
У сфері виробництва продукції, наприклад на підприємствах «швидкого харчування», правоволоділець організує інструктаж щодо технології обробки чи готування продукції і способів доставки її клієнтам.
У сфері усунення неполадок і недоліків правоволоділець, можливо, повинен навчити ко­ристувача способам усунення несправностей продукції та забезпечення необхідних запасів видаткових матеріалів і запчастин, а також устаткування, необхідного для діагностики й об­слуговування продукції. Для успішної роботи концесійних підприємств з продажу продукції принципово важливо, щоб користувач мав можливість забезпечувати ремонт і обслугову­вання продукції, що продається. У разі надання послуг користувач повинен мати можливість виправляти положення у випадку недостатнього чи неадекватного обслуговування.
У сфері основ підприємницької діяльності правоволодільцеві, можливо, доведеться орга­нізувати навчання користувача веденню бухгалтерських рахунків, документації щодо товар­но-матеріальних запасів і кредитних поставок, особистих справ працівників, податкової документації й іншим адміністративно-фінансовим аспектам організації успішного функціо­нування підприємства.
Користувач повинен одержати чітке уявлення про витрати, які він може понести (гонора­ри, витрати, пов'язані з відрядженням фахівців, тощо) у зв'язку з навчанням. У договорі ко­мерційної концесії необхідно зазначити, хто несе витрати, пов'язані з таким навчанням. У ньому також мають зазначатися наслідки відмови від завершення програми первинного на­вчання, що організується правоволодільцем, включаючи можливу втрату тих сум, що могли бути сплачені в цьому зв'язку.
Зобов'язання правоволодільця видати користувачеві передбачені договором ліцензії (до­зволи) є основою договору комерційної концесії. Як правило, сукупність таких ліцензій нази­вають «ліцензією на право використання концесійної системи». Наприклад, правоволоділець згоден надати користувачеві право на здійснення ділових операцій у рамках концесійної системи з використанням торговельної марки, комерційного найменування, уніформи, про­мислових зразків, винаходів, секретів виробництва і охоронюваних авторським правом ро­біт. У такому разі він повинен точно зазначити у договорі ці різні права інтелектуальної влас­ності і спосіб їх використання користувачем.
Права інтелектуальної власності виникають і підтримуються, як правило, відповідно до норм національного законодавства. Тому в договорі комерційної концесії має бути спеціально оговорено зобов'язання правоволодільця підтримувати чинність названих прав. У ньому також має бути визначено, чиїм обов'язком є вжиття заходів на захист порушених прав інтелектуальної власності. Наприклад, у договорі може бути передбачено, що обов'язком правоволодільця є порушення процедури судового переслідування щодо будь-якого порушника, однак користувач зобов'язаний надати правоволодільцю допомогу і підтримку в цьому.
Належний захист прав інтелектуальної власності правоволодільця вигідний користувачеві,оскільки це ті самі права, відповідно до яких він одержав ліцензію на право використання ліцензійної системи і які дають йому відносну перевагу в конкуренції з тими, хто не може її використовувати. Таким чином, будь-яке ослаблення цих прав інтелектуальної власності призводить до відповідного ослаблення переваги концесійного підприємства в змаганні з конкурентами.
2. Обсяг зобов'язань правоволодільця, передбачений частиною другою коментованої статті, залежить від домовленості сторін.
Правоволоділець, як правило, взаємодіє з користувачем на постійній основі і надає йому інформацію в порядку зворотного зв'язку протягом усієї діяльності концесійного підприємства. Користувач може звернутися до правоволодільця з проханням про надання певної допомоги, і в договорі концесії має бути визначено, яким чином користувачеві слід звернутися за такою допомогою і як вона має бути надана правоволодільцем чи від його імені.
Для того, щоб підприємства користувачів залишалися конкурентоздатними, правоволоділець повинен постійно розвивати й удосконалювати концесійну систему, щоб врахувати зміни в смаках і уподобаннях споживачів чи зміни умов, у яких ця система функціонує. Такі удосконалення мають бути впроваджені на підприємствах користувача, наприклад, шляхом додаткового навчання та/або надання додаткової документації. У разі охорони удосконалень правоволодільця новими правами інтелектуальної власності первинний договір комерційної концесії має бути складений таким чином, щоб автоматично надавати користувачеві дозвіл на їх використання та можливість одержати у такий спосіб перевагу від використання нововведень. Як правило, користувач зобов'язаний виконувати вказівки правоволодільця щодо таких змін і нововведень. Однак вони не повинні вносити фундаментальні зміни в істотні елементи системи, угоду про яку досягнуто спочатку.
Контроль з боку правоволодільця за якістю товарів (робіт, послуг), що виробляються (ви­конуються або надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії, винятково важливий для забезпечення належної роботи користувача і охорони інтелектуальної власності правоволодільця, зокрема його відмітних позначень. Такий контроль необхідний, тому що в усьому, що стосується комерційної концесії, люди схильні прямо пов'язувати правоволодільця з користувачем. Отже, підтримка репутації і доброго імені відмітних позначень правоволодільця відповідає інтересам обох сторін. Що стосується контролю якості вироблених користувачем товарів і наданих ним послуг, правоволоділець звичайно вимагає дотримання інструкцій і рекомендацій, які містяться в документації договору, права здійснювати інспекцію діяльності підприємства користувача і замовлення постачань необхідної сировини і матеріалів у нього самого або в іншому місці, але з його рекомендації чи схвалення.
Очевидно, що правоволоділець має повне право вимагати здійснення контролю якості продукції, виробленої на підприємстві користувача, з метою захисту інтересів обох сторін у використанні концесійних прав, однак необхідно переконатися, що така вимога не порушує законодавства про конкуренцію.