Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії

Стаття 372. Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії
1. Договором комерційної концесії можуть бути передбачені обмеження прав сторін за цим договором, зокрема:
обов'язок правоволодільця не надавати Іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;
обов'язок користувача не допускати його конкуренції з правоволодільцем на терито­рії, на яку поширюється чинність договору комерційної концесії стосовно підприєм­ницької діяльності, що здійснюється користувачем з використанням належних правоволодільцеві прав;
відмова користувача від одержання за договором комерційної концесії аналогічних прав у конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;
обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування виробничих приміщень, що мають використовуватися при здійсненні наданих за догово­ром прав, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.
2. Обмежувальні умови можуть бути визнані недійсними, якщо ці умови суперечать законодавству.
1. Дана стаття передбачає можливість обмеження в межах договору комерційної концесії прав кожної його сторони та наводить відкритий перелік допустимих обмежень.
Зазвичай взаємне обмеження прав сторін договору спрямоване на недопущення конку­ренції їх між собою, негативного впливу на репутацію концесійної системи або покладення додаткової відповідальності на правоволодільця.
Зокрема, правоволоділець охороняє користувача від конкуренції з боку інших користува­чів у межах території дії договору, беручи на себе зобов'язання не видавати інших концесій на тій самій території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території. Таке зобов'язання може мати абсолютний характер чи обмежуватися визначеними типами продажів, категоріями споживачів чи строком дії.
У свою чергу, користувач повинен погодитися з обмеженням, спрямованим на запобіган­ня його втручанню у справи інших користувачів за межами позначеної території, а ці користувачі повинні взяти на себе аналогічне зобов'язання.
Договір комерційної концесії може покласти на користувача обов'язок не допускати його конкуренції з правоволодільцем у межах сфери дії договору, в тому числі:
не створювати концесійні підприємства крім як у зазначеному місці чи на зазначеній території;
не продавати продукцію іншу, ніж вироблена на зазначеному концесійному підприємстві чи в межах визначеної території;
не рекламувати та не вишукувати можливості для продажу чи прийняття пропозицій щодо продажу продукції, не виробленої в зазначеному місці чи на зазначеній території;
не продавати іншої продукції, ніж схваленої правоволодільцем. Останній зацікавлений у тому, щоб не допустити продажу користувачем товарів, які, на його думку, справлятимуть негативний вплив на концесійну систему чи конкуруватимуть з його власною продукцією.
Обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування виробни­чих приміщень, що мають використовуватися при здійсненні наданих за договором прав, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення безпосередньо випливає із загального його обов'язку дотримуватися інструкцій і вказівок правоволодільця.
Як би не були сформульовані обмежувальні положення, їх обсяг і значення мають бути роз'яснені користувачеві до укладення договору комерційної концесії.
2. Необхідно переконатися, що обмежувальні умови договору не суперечать законодав­ству, зокрема щодо захисту економічної конкуренції, інакше вони можуть бути визнані недійсними.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК умови договору, встановлені недійсними законом, є нікчем­ними, тобто не потребується визнання їх недійсними судом.
Наприклад, ст. 1122 ЦК встановлює, що є нікчемними умови договору комерційної концесії, які надають право:
володільцеві — визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни;
користувачеві — продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно пев­ній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місце­знаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.