Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господарювання

Стаття 18. Обмеження монополізму та сприяння змагальності у сфері господа­рювання
1. Держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що за­тверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
2. Державна політика у сфері економічної конкуренції, обмеження монополізму в гос­подарській діяльності та захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобро­совісної конкуренції здійснюється уповноваженими органами державної влади та орга­нами місцевого самоврядування.
3. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або не обгрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи за­проваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів.
4. Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом та іншими законами.
1. Антимонопольно-конкурентна політика входить до числа основних напрямів економіч­ної політики держави (абз. 7 ч. 1 ст. 10 ГК). У коментованій статті визначені лише головні форми та прояви антимонопольно-конкурентноїполітики. Детально розкриває зміст законо­давчого забезпечення останньої наступна глава ГК «Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції».
Комплекс державних заходів, що складають антимонопольно-конкурентну політику, спря­мовується на обмеження монополізму, підтримання конкуренції та розвиток конкурентних ринків. У цьому аспекті значну роль відігравала і продовжує відігравати Державна програма демонополізації економіки і розвитку конкуренції, яку схвалила Верховна Рада ще у 1993 р. (Закон від 21 грудня 1993 p. № 3757-ХІІ).
З метою реалізації даної програми органами державної виконавчої влади, органами місце­вого самоврядування всіх типів, територіальними відділеннями Антимонопольного коміте­ту України (далі — АМК) впроваджуються конкретні механізми з демонополізації товарних ринків, запобігання монополізації цих ринків у процесі реформування власності. Реалізація заходів із демонополізації економіки дозволяє створити конкурентні засади на основних ре­гіональних товарних ринках та зняти бар'єри щодо вступу на них для суб'єктів малого та се­реднього підприємництва.
2. Конкуренція обумовлена прагненням підприємців досягти переваг на споживчому ринку. Якщо така конкуренція є добросовісною, то вона вельми корисна для споживачів. Тому антимонопольно-конкурентне законодавство спрямовано на захист інтересів не тільки підпри­ємців (конкурентів) — учасників ринкових відносин, а й споживачів і суспільства в цілому.
Державна політика в галузі обмеження монополізму в господарській діяльності і захисту суб'єктів господарювання і споживачів формується і здійснюється органами державної вла­ди та місцевого самоврядування.
Верховною Радою України приймаються основні законодавчі акти з питань демонопо­лізації економіки і розвитку конкуренції.
КМУ зобов'язаний виконувати вимоги, встановлені в антимонопольно-конкурентному законодавстві, при здійсненні і розробці загальнодержавних програм економічного, науко­во-технічного, соціального і культурного розвитку, реалізації внутрішньої політики держа­ви, фінансової, інвестиційної, податкової політики, політики економічної безпеки і природо­користування.
Антимонопольний комітет України згідно із Законом України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р. є спеціальним державним органом, створеним для забезпечення державного контролю за додержанням антимонопольно-конкурентного зако­нодавства, а також законодавства про захист інтересів споживачів. АМК здійснює держав­ний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства; запобігає, виявляє та припиняє порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, здійснює контроль за економічною концентрацією; сприяє розвитку добросовісної конкуренції.
Міністерства і відомства беруть участь у здійсненні конкурентної політики в межах наданим їм повноважень у відповідних секторах економіки.
Суб'єкти господарювання, об'єднання, інші особи беруть участь у реалізації конкурентноїполітики, виконуючи функції управління або контролю в межах повноважень, делегованих їм органами влади або органами місцевого самоврядування.
Слід враховувати, що міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державним органам, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів при­родних монополій, ринку цінних паперів, державним органам приватизації, Національній Раді України з питань телебачення та радіомовлення, місцевим органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування заборонено делегування окремих владних повноважень об’єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до обмеження конкуренції (ст. 16 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
3. Центральні та місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що реалізують конкурентну політику, не можуть приймати акти та здійснювати дії, які необгрунтовано усувають чи обмежують конкуренцію.
З метою забезпечення національної безпеки, оборони або забезпечення суспільних інтересів органам державної влади та органам місцевого самоврядування може бути дозволено прийняття рішень або здійснення дій, які можуть мати наслідком обмеження конкуренції.
4. Правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються Конституцією України, ГК, законами України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист з з недобросовісної конкуренції», «Про природні монополії», «Про Антимонопольний комітет України» та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.
Слід підкреслити визначну роль Конституції України у законодавчому забезпеченні антимонопольно-конкурентного регулювання. Так, нею передбачено, що види і межі монополії (частина третя ст. 42), а також правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання (п. 8 частини першої ст. 92) визначаються виключно законом.
У ст. 42 Конституції України закріплено гарантії державного захисту конкуренції, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.