ПРО НОРМИ ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ВІДРЯДЖЕННЯ В МЕЖАХ УКРАЇНИ ТА ЗА КОРДОН (Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня

2. Установити норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, згідно з додатком.
У разі коли працівники, відряджені за кордон, за умовами запрошення забезпечуються стороною, яка приймає, безкоштовним харчуванням у країні відрядження (в дорозі), або коли працівники, відряджені в межах України для участі у переговорах, конференціях, симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, установи та організації, які відряджають працівників, за умовами запрошення забезпечуються організаторами таких заходів безкоштовним харчуванням, добові витрати відшкодовуються у розмірах, що визначаються у відсотках норм добових витрат для даної країни згідно з додатком, зокрема 80 відсотків при одноразовому, 55 відсотків - дворазовому, 35 відсотків - триразовому харчуванні.
[Абзац другий пункту 2 викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1732 від 05.11.2003 р.]
Витрати на наймання житлового приміщення під час відрядження відшкодовуються у разі надання оригіналів підтвердних документів.
[Пункт 2 доповнено абзацом третім, у зв'язку з чим абзаци третій і четвертий вважаються відповідно абзацами четвертим і п'ятим, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]
Витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання у готелях або до проїзних документів, оплачуються відрядженим за рахунок добових.
Державним службовцям і працівникам зазначених підприємств, установ та організацій, які перебувають за кордоном тривалий термін і отримують заробітну плату в іноземній валюті, та працівникам дипломатичних установ України, які перебувають за кордоном у довготерміновому відрядженні та отримують виплати в іноземній валюті, у разі відрядження в межах країни перебування добові витрати відшкодовуються у розмірі 80 відсотків норм добових витрат, визначених у додатку до цієї постанови для даної країни. У разі відрядження у межах країни перебування терміном на одну добу добові витрати відшкодовуються у розмірі 50 відсотків зазначених норм.

3. Граничні норми добових витрат для працівників підприємств, установ та організацій всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) у разі відрядження за межі України переглядаються за поданням Міністерства фінансів після прийняття закону про Державний бюджет України на наступний рік, якщо прогнозний середньорічний курс гривні до долара США відповідно до Основних напрямів грошово-кредитної політики України на новий бюджетний рік відрізняється від встановленого на попередній рік курсу більш як на 10 відсотків.
Норми добових витрат і граничні норми відшкодування витрат на наймання житлових приміщень для державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у разі відрядження за межі України переглядаються, якщо виникла така потреба, за поданням Міністерства фінансів на підставі обґрунтованих пропозицій Міністерства закордонних справ.
[Пункт 3 викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 977 від 11.07.2002 р.]

4. Підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження в межах України та за кордон, зобов'язані забезпечити їх коштами (у разі відрядження за кордон - у національній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті) як аванс на поточні витрати у розмірах згідно з установленими нормами. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
[Абзац перший пункту 4 викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1732 від 05.11.2003 р.]
Працівникам, які направляються у відрядження за кордон підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів), добові виплачуються в іноземній валюті у сумі, яка в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день видачі коштів із каси уповноваженого банку, не перевищує встановлених граничних норм добових витрат.
[Абзац другий пункту 4 доповнено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1732 від 05.11.2003 р.]
Залишок коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видала (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, в яких було видано аванс), у встановленому законодавством порядку.
[Абзац третій пункту 4 викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]
[Пункт 4 викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 977 від 11.07.2002 р.]

5. Термін відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів, за винятком випадків, установлених Кабінетом Міністрів України.
[Абзац перший пункту 5 доповнено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1157 від 24.07.2003 р.]
Термін відрядження працівників, які направляються для виконання у межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати періоду будівництва об'єктів.
Термін відрядження працівників, які направляються за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) для здійснення монтажних, налагоджувальних, ремонтних, проектних, проектно-пошукових, будівельних, будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, шефмонтажу та авторського нагляду під час будівництва, обслуговування та забезпечення функціонування національних експозицій на міжнародних виставках, не повинен перевищувати одного року.
[Пункт 5 доповнено абзацом третім згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 682 від 26.05.2004 р.]
[Абзац третій пункту 5 доповнено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 184 від 12.03.2005 р.]
Підприємства, установи та організації, що направляють працівників за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), забезпечують створення належних соціально-побутових умов, медичне обслуговування, страхування та необхідний правовий захист громадян України, які відряджаються за її межі для здійснення робіт, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
[Пункт 5 доповнено абзацом четвертим, у зв'язку з чим абзац третій вважається абзацом п'ятим, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 682 від 26.05.2004 р.]
Термін відрядження військовослужбовців, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих військових навчальних закладів, не повинен перевищувати 90 днів, а за умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає, та за рішенням Віце-прем'єр-міністра України відповідно до функціонального розподілу обов'язків - 18 місяців.
[Пункт 5 доповнено абзацом третім згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1355 від 30.08.2000 р.]
[Абзац третій пункту 5 доповнено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1795 від 20.11.2003 р.]
Термін відрядження працівників авіаційних компаній, які направляються за кордон для виконання авіаційних перевезень пасажирів та вантажів у миротворчих місіях Організації Об'єднаних Націй згідно з контрактами між авіаційними компаніями України та Організацією Об'єднаних Націй, не повинен перевищувати шість місяців.
[Пункт 5 доповнено абзацом шостим згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 116 від 08.02.2006 р.]
Термін відрядження працівників державної контрольно-ревізійної служби, які направляються для проведення контрольних заходів, не повинен перевищувати періоду проведення таких заходів.
[Пункт 5 доповнено абзацом сьомим згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1618 від 16.11.2006 р.]

6. Установити, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження в межах України і за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності оригіналів підтвердних документів відшкодовуються витрати:
[Абзац перший пункту 6 доповнено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]
на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження;
на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання;
[В абзац третій пункту 6 внесено зміни згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 850 від 30.05.2000 р.]
на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;
на користування постільними речами в поїздах;
[Абзац шостий пункту 6 виключено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]
на комісійні у разі обміну валюти.
Відшкодування витрат на службові телефонні переговори проводиться в розмірах, погоджених з керівником.

61. Державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження за кордон на термін до 60 календарних днів підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, відшкодовується вартість страхового поліса (за наявності його оригіналу з відміткою про сплату страхового платежу), за яким передбачено відшкодування витрат на:
надання швидкої та невідкладної (екстреної) медичної допомоги страхувальнику і придбання необхідних медикаментів;
переміщення страхувальника на територію України для надання медичної допомоги;
відправлення труни з тілом (урни з прахом) страхувальника до місця поховання на території України та інші пов'язані з цим витрати.
У разі коли правилами в'їзду та перебування у країні, до якої відряджається страхувальник, встановлені вимоги щодо розміру страхової суми, у договорі страхування визначається мінімальна страхова сума. При цьому термін дії договору страхування повинен відповідати терміну відрядження.
Якщо в країні, до якої відряджається страхувальник, медична допомога надається іноземним громадянам безоплатно, вартість страхового поліса не відшкодовується.
[Постанову доповнено пунктом 61 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 514 від 21.03.2007 р.]

7. Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м'якому вагоні, в каютах, що оплачуються за 1 - 4 групою тарифних ставок, на суднах морського флоту, в каютах 1 і 2 категорії на суднах річкового флоту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні норми відшкодування витрат на наймання житлового приміщення та на перевезення до 30 кілограмів багажу понад кількість багажу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються в кожному випадку з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів.
[В абзац перший пункту 7 внесено зміни згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]
Витрати, відшкодовані згідно з абзацом першим цього пункту, не є надміру витраченими коштами.
[Пункт 7 доповнено абзацом другим згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 850 від 30.05.2000 р.]
[Абзац другий пункту 7 викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]

8. У разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються відповідно до діючих норм за кілометр пробігу та затвердженого маршруту.

9. У разі коли сторона, яка приймає, забезпечує працівника, відрядженого за кордон, додатковими валютними коштами у вигляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до країни призначення і назад та на наймання житлового приміщення) або добових витрат, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, більша або дорівнює встановленим нормам добових витрат, то сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам не проводить.

10. Міністерству фінансів внести зміни до інструкції про порядок відряджень за кордон і в межах України.

11. Особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державним комітетом у справах охорони державного кордону, Головним управлінням командуючого Національною гвардією, Управлінням державної охорони, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а військовослужбовців Державної фельд'єгерської служби при Державному комітеті зв'язку та інформатизації - також Державним комітетом зв'язку, та інформатизації.
[Пункт 11 доповнено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 726 від 25.05.2006 р.]
[Пункт 11 доповнено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 108 від 31.01.2007 р.]
[Пункт 11 доповнено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 859 від 26.06.2007 р.]

111. Розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, направленим у відрядження підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності (крім підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів), не може бути нижчим ніж норми добових витрат, установлених додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 977.
[Постанову доповнено пунктом 111 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 977 від 11.07.2002 р.]
Працівникам, які направляються у відрядження за кордон для здійснення робіт, зазначених в абзаці третьому та шостому пункту 5 цієї постанови, у разі їх перебування у відрядженні понад 60 календарних днів добові витрати починаючи з 61 дня виплачуються у розмірі 80 відсотків норм добових витрат, визначених пунктами 1 і 2 цієї постанови для працівників відповідних підприємств, установ та організацій.
[Пункт 111 доповнено абзацом другим згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 682 від 26.05.2004 р.]
[В абзац другий пункту 111 внесено зміни згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 116 від 08.02.2006 р.]

112. Затвердити розміри надбавок до норм добових витрат в іноземній валюті для окремих категорій працівників, що додаються.
[Абзац другий пункту 112 виключено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]
[Постанову доповнено пунктом 112 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 977 від 11.07.2002 р.]

12. Визнати такими, що втратили чинність:
постанову Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 р. N 10 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 1, ст. 20);
постанову Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р. N 1046 "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998 р. N 10" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 28, ст. 1039).

Прем'єр-міністр України
В. Пустовойтенко
 

Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 23 квітня 1999 р. N 663
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 977)

НОРМИ
відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон для державних службовців і працівників підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів

(доларів США)
Назва країни Норма добових витрат Гранична норма відшкодування витрат на наймання житлового приміщення за добу (не більш як)
Австралія 35 150
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Австрія 45 105
Азербайджан 25 69
Албанія 33 100
Алжир 37 195
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Ангола 44 195
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Андорра 36 66
Антигуа і Барбуда 45 89
Аргентина 42 110
Афганістан 38 63
Багамські Острови 36 53
Бангладеш 33 63
Барбадос 37 53
Бахрейн 36 79
Беліз 34 53
Бельгія 50 200
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Бенін 37 60
Бермудські Острови 34 55
Білорусь 25 69
Болгарія 34 80
Болівія 34 63
Боснія і Герцеговина 36 90
Ботсвана 32 74
Бразилія 38 132
Бруней 29 130
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]
Буркіна-Фасо 40 56
Бурунді 37 63
Вануату 35 51
Великобританія 50 240
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Венесуела 35 63
В’єтнам 32 90
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Вірменія 25 69
Габон 40 90
Гаїті 35 63
Гайана 36 90
Гамбія 37 63
Гана 35 69
Гватемала 33 63
Гвінея 36 84
Гвінея-Бісау 44 50
Гібралтар 33 40
Гондурас 36 40
Гонконг 34 121
Гренада 44 63
Греція 44 133
Грузія 25 79
Данія 44 170
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Джибуті 40 55
Домініканська Республіка 34 120
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]
Еквадор 30 110
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Екваторіальна Гвінея 38 35
Еритрея 36 40
Естонія 34 74
Ефіопія 40 63
Єгипет 36 120
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Ємен 36 150
Замбія 34 78
Заморські території Франції 37 93
Зімбабве 35 63
Ізраїль 43 121
Індія 38 145
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Індонезія 39 115
Ірак 39 80
Іран 32 105
Ірландія 37 160
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Ісландія 39 160
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Іспанія 39 135
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Італія 50 200
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Йорданія 34 95
Кабо-Верде 31 55
Казахстан 25 100
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Кайманові Острови 36 90
Камбоджа 36 63
Камерун 39 60
Канада 45 130
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Катар 34 111
Кенія 34 84
Киргизстан 25 69
Китай 50 140
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Кіпр 38 140
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Кірибаті 43 40
КНДР 35 111
Колумбія 34 120
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Коморські Острови 37 55
Конго 40 100
Демократична Республіка Конго (Заїр) 37 67
Коста-Ріка 33 63
Кот-д'Івуар 40 84
Куба 40 150
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Кувейт 36 150
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Лаос 36 63
Латвія 34 120
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Лесото 33 40
Литва 34 100
Ліберія 36 40
Ліван 39 90
Лівія 39 200
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Ліхтенштейн 39 63
Люксембург 44 83
Маврикій 30 69
Мавританія 38 60
Мадагаскар 37 69
Макао 31 65
Македонія 36 95
Малаві 35 63
Малайзія 33 115
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Малі 40 90
Мальдіви 32 63
Мальта 33 63
Марокко 37 63
Мексика 33 130
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Мозамбік 38 69
Молдова 25 95
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Монако 36 120
Монголія 39 79
М'янма 33 75
Намібія 33 100
Науру 31 40
Непал 29 63
Нігер 37 90
Нігерія 42 250
Нідерланди 41 130
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Нікарагуа 36 74
Німеччина 50 121
Нова Зеландія 26 80
Норвегія 46 160
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Об’єднані Арабські Емірати 38 140
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Оман 36 150
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Пакистан 37 150
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Палау 29 50
Панама 34 63
Папуа-Нова Гвінея 39 120
Парагвай 31 40
Перу 34 130
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Південно-Африканська Республіка 36 140
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Польща 38 120
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Португалія 40 90
Пуерто-Ріко 32 63
Республіка Корея 44 190
Росія 37 150
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Руанда 39 63
Румунія 37 110
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Сальвадор 30 37
Самоа 27 36
Сан-Марино 29 74
Сан-Томе і Принсіпі 34 63
Саудівська Аравія 39 110
Свазіленд 31 63
Сейшельські Острови 40 130
Сенегал 40 70
Сент-Люсія 42 79
Сербія 37 125
[Додаток доповнено позицією згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 514 від 21.03.2007 р.]
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Сінгапур 35 150
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]
Сирія 39 131
Словаччина 34 95
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Словенія 36 110
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Соломонові Острови 33 60
Сомалі 33 35
Співдружність Домініки 40 63
Судан 42 137
Суринам 39 69
США 50 240
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Сьєрра-Леоне 37 63
Таджикистан 25 69
Таїланд 37 110
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Тайвань 34 74
Танзанія 34 63
Того 38 63
Тонга 30 35
Трінідад і Тобаго 37 79
Туніс 36 80
Туреччина 39 120
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Туркменістан 25 69
Уганда 38 69
Угорщина 34 88
Узбекистан 25 69
Україна 30 гривень 250 гривень
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Уругвай 32 75
Фіджі 29 40
Філіппіни 36 121
Фінляндія 41 170
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Франція 50 170
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Хорватія 37 90
Центральноафриканська Республіка 43 80
Чад 45 80
Чехія 34 135
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Чилі 33 100
Чорногорія 37 100
[Додаток доповнено позицією згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 514 від 21.03.2007 р.]
Швейцарія 44 105
Швеція 44 101
Шрі-Ланка 34 63
[Позицію виключено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 514 від 21.03.2007 р.]
Ямайка 38 90
Японія 50 250
[Позицію викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
[Додаток викладено в новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 977 від 11.07.2002 р.]
[У Додаток внесено зміни згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]
[У Додаток внесено зміни згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 952 від 24.09.2005 р.]
[У Додаток внесено зміни та доповнення згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 514 від 21.03.2007 р.]
[У Додаток внесено зміни згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
Примітки. 1. Граничні норми відшкодування витрат на наймання житлового приміщення за добу встановлені з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні переговори), холодильником, телевізором та інших витрат (крім витрат на побутові послуги, які відшкодовуються у розмірі, встановленому пунктом 6 постанови, та витрат на оплату податку на додану вартість).
[У пункт 1 примітки внесено зміни згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 209 від 19.03.2008 р.]
2. Забезпечення працівників коштами у разі відрядження за межі України здійснюється згідно з установленими нормами відшкодування витрат на відрядження чи в еквіваленті цих сум в іноземній валюті (у валюті країни відрядження або у вільно конвертованій валюті) за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день подання уповноваженому банку розрахунку витрат на відрядження.
[Примітки викладено у новій редакції згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 818 від 29.06.2004 р.]