Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею.

Стаття 36. Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею.
1. Відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.
2. Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чимогло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
3. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
4. Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
5. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.
6. За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
1. Неправомірна діяльність стосовно конкурентів має багато проявів. Одним з них є сукупність правопорушень, об'єднаних загальним предметом посягання, а саме — комерційноютаємницею.
Комерційна таємниця підприємства — це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державноютаємницею, але розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначається керівником підприємства (ст. ЗО Закону України «Про підприємства в Україні»).
Перелік відомостей, що не складають комерційної таємниці, визначений у постанові КМУ від 9 серпня 1993 р. Такими відомостями є: установчі документи; документи, що дозволяють займатись підприємницькою діяльністю та її окремими видами; інформація щодо всіх встановлених форм державної звітності; дані, необхідні для перевірки нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів; відомості про чисельність і склад працюючих, про їх заробітну плату в цілому і за професіями та посадами, а також про наявність вільних робочих місць; документи про сплату податків та інших обов'язкових платежів; документи про пла­тоспроможність; відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, союзах, об'єднаннях та інших організаціях, що не займаються підприємницькою діяльністю; відомості, які відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
2. Незаконне отримання комерційної таємниці відбувається шляхом її неправомірного збирання. Збирання комерційної таємниці є неправомірним незалежно від способу збирання. Наслідками такого отримання є заподіяння шкоди суб'єкту господарювання або можливість такого заподіяння. Перелік осіб, які внаслідок виконання свого службового обов'язку мали можливість отримати відомості, що становлять комерційну таємницю, є необмеженим. Зокрема, до таких осіб можуть відноситися представники правоохоронних органів, органи державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління о контролю та ін.
3. Під розголошенням комерційної таємниці слід розуміти незаконне ознайомлення з відомостями, що становлять останню, а також створення особою, якій ці відомості стали відомі, сприятливих умов для ознайомлення з ними сторонніх осіб. Коло осіб, які можуть бути ознайомлені з незаконно добутими відомостями, а також спосіб, у який це ознайомлення відбувалось, законодавством не визначені, тобто можуть бути будь-якими. Основним критерієм вчинення правопорушення є настання негативних наслідків у вигляді заподіяння шкоди суб'єкту господарювання або можливості її заподіяння.
4. Хоча гарантоване Конституцією України право на працю — одне з основних для кожного громадянина, а отже, є неможливим обмеження щодо використання накопиченого досвіду на новому місці роботи, захист комерційної таємниці передбачає обмеження, що стосуються саме цієї сфери. Тобто, враховуючи неабиякий негативний вплив розголошення комерційної таємниці на господарську діяльність, суб'єкт господарювання, з метою запобігання недобросовісній конкуренції, має можливість захисту своїх інтересів шляхом укладення угоди щодо нерозповсюдження інформації, отриманої у процесі виконання службових обов'язків.
Під схилянням до незаконного розголошення комерційної таємниці слід розуміти будь-які навмисні дії суб'єкта господарювання стосовно власника відомостей, що становлять комерційну таємницю, спрямовані на виникнення бажання у іншого суб'єкта господарювання незаконного отримання таких відомостей.
5. Неправомірне використання комерційної таємниці можливо або шляхом впроваджень; у виробництво незаконно набутих відомостей, що становлять комерційну таємницю, або шляхом використання цих відомостей при планування чи здійсненні підприємницької діяльності.
6. Згідно з ч. З ст. 1643 КУпАП отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця тягне накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян