Неправомірні угоди між суб'єктами господарювання

Стаття ЗО. Неправомірні угоди між суб'єктами господарювання
1. Неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визнаються угоди або погоджені дії, спрямовані на:
встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат),націнок;
розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками — з метою їх монополізації;
усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Коментуючи дану статтю, перш за все необхідно розглянути існуючі форми неправомірнихугод, під якими слід розуміти угоди та узгоджені дії. Угодами є домовленість кількох господарюючих суб'єктів щодо координації окремих напрямків господарської діяльності. Угода може бути як усною, так і письмовою; прилюдною або неприлюдною. Узгоджені дії— це схожа поведінка, не обумовлена причинами, не залежними від суб'єктів господарювання (дії органів державної влади та управління; ринкові явища). Узгоджені дії мають скоординований характер, виступаючи зовнішнім проявом домовленості, що їм передувала.
Наслідком неправомірних угод між суб'єктами господарювання можуть стати антиконкурентні узгоджені дій та концентрація суб'єктів господарювання, що призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції у вигляді встановлення монопольних цін, розподілу ринків з метою їх монополізації, усунення з ринку чи обмеження доступу на нього суб'єктів господарювання.
Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються дії, передбачені у п.2 ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р.
У відповідності до ст. 22 вказаного Закону органи АМК здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживанню монопольним (домінуючим становищем), обмеженню конкуренції.
Згідно з п. 2 зазначеної статті та п. 1.2.1 Положення про порядок подання до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів госпо­дарювання (Положення про концентрацію) об'єктами державного контролю є такі дії:
злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого, набуття безпосереднього або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання; безпосереднє або опосередковане (через інших осіб) придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток ( акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про захист економічної конкуренції» АМК чи його адмі­ністративна колегія надають дозвіл на концентрацію у разі якщо вона не призводить до мо­нополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи у значній його частині.