Некомерційне господарювання

Стаття 52. Некомерційне господарювання
1.Некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяль­ність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення еконо­мічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
2. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 цього Кодексу забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомер­ційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб'єктами господа­рювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.
3.Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.
1. Некомерційну господарську діяльність слід розглядати як один з видів господарської діяльності. З переходом до ринкової економіки були перш за все створені правові умови для господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, однак у структурі господа­рювання залишається й діяльність іншого виду, спрямована на досягнення економічних, со­ціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Саме така діяльність й отри­мала назву «некомерційна господарська діяльність».
Некомерційне господарювання як вид господарської діяльності має чимало спільних рис з підприємництвом. Воно теж здійснюється у сфері виробництва, спрямоване на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, тобто має цінову визначеність. Спільні риси з підприємництвом полягають також у самостійності та систематичності цієї діяльності. Однак за визначенням ч. 1 даної статті некомерційне госпо­дарювання немає на меті одержання прибутку. Саме ця ознака й дозволяє виокремити види господарської діяльності. Якщо комерційні підприємства за результатами своєї господар­ської діяльності звітують, що не мають прибутків, то це ще не означає, що вони вже стали суб'єктами некомерційного господарювання. Прагнення досягти прибутку для них є голов­ною метою існування.
Визначення некомерційної господарської діяльності у ГК — це новела в українському законодавстві. Таким чином ГК поклав початок для уніфікованих визначень підприємницької та некомерційної господарської діяльності, які базуються на фундаментальному визначенні господарської діяльності (ст. З ГК та коментар до неї). Разом із цим, є підстави вважати, що наведене у ГК визначення некомерційної господарської діяльності ще не є остаточним.
Справа у тому, що у сучасному законодавстві мають місце деякі узагальнюючі поняття, зміст яких «конкурує» не тільки між собою, а і з поняттям «некомерційна господарська діяль­ність». Йдеться, наприклад, про поняття «неприбуткова діяльність», «непідприємницька діяльність» та просто — «некомерційна діяльність». Саме ця обставина спричиняє чималі складнощі, особливо у тих випадках, коли виникає необхідність уточнення правового статусу суб'єкта того чи іншого виду діяльності. Наприклад, коли благодійний фонд переслідує го­ловну мету своєї діяльності — благодійництво, то, за визначенням ст. 131 ГК, він є суб'єктом неприбуткової діяльності. Якщо ж цей фонд для досягнення свого статутного завдання здійс­нює ту чи іншу господарську діяльність, то він перетворюється на суб'єкта господарської діяльності.
Певні орієнтири у розмежуванні згаданих вище понять надають деякі нормативні положення. Наприклад, з цією метою можна використовувати поняття суб'єкта неприбуткової діяльності, яке існує у податковому законодавстві (див. п. 7.11.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у ред. Закону України від 22 травня 1997 p. № 283/97-ВР). Варто звер­нути увагу на визначення поняття «некомерційна організація», яке міститься у п. 3.7 Методич­них рекомендацій щодо класифікації інституційних секторів економіки України» (затверджені наказом Мінстату України від 25 липня 1994 р. № 172).
Виходячи з наведених міркувань не слід ототожнювати поняття «некомерційна госпо­дарська діяльність» і «неприбуткова діяльність». Останнє обслуговує, насамперед, відноси­ни з оподатковування. У них існує своя реєстрація неприбуткових організацій та установ, які мають пільгове оподаткування, і з цією ж метою останні заносяться у відповідний реєстр. Крім того, податкове законодавство ототожнює господарську діяльність з будь-якою діяль­ністю, спрямованою на одержання доходу, що, власне кажучи, не є самою суттєвою рисою господарювання. Однак некомерційна господарська діяльність здійснюється у процесі орга­нізації та здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг у сфері суспільного виробництва. Це поло­ження має важливе значення для розмежування основної діяльності неприбуткових установ і організацій, що полягає у наданні благодійної допомоги, просвітніх, культурних, наукових, освітніх та інших подібних послуг, від тієї їх діяльності, яка призначена для досягнення гос­подарських цілей (як правило, додаткових, допоміжних).
2.У ч. 2 коментованої статті викладені основні правила здійснення некомерційної госпо­дарської діяльності у державному або комунальному секторах економіки. Ці правила не по­винні створювати уявлення, що саме у цьому секторі і може існувати некомерційна госпо­дарська діяльність. Спираючись на положення ч. 1 коментованої статті і ч. 2 ст. 62 ГК, можна стверджувати, що така діяльність може здійснюватися й в інших секторах економіки. Відо­мо, що у приватній та корпоративній сферах створюється чимало підприємств допоміжних, обслуговуючих, які працюють на некомерційних засадах. Тобто така діяльність здійснюєть­ся не метою одержання прибутку, а для виконання інших соціальних і економічних завдань.
Разом з тим, не можна ігнорувати того факту, що підприємництво і некомерційне господа­рювання як види діяльності тісно переплетені. Тому в процесі подальшої модернізації госпо­дарського законодавства доцільно було б більш чітко визначити сфери здійснення як підпри­ємництва, так і некомерційного господарювання. Зокрема, було б не зайвим встановити вичерпний перелік суб'єктів некомерційної господарської діяльності.
3.Заборона здійснювати некомерційну господарську діяльність органам державної влади та органам місцевого самоврядування, очевидно, продиктована тим, що вони не є суб'єктами господарювання, хоча в певних випадках вони наділені господарською компетенцією (ст. 8 ГК). Щодо посадових осіб, то така заборона, за аналогією із забороною для них підприєм­ництва, зумовлена необхідністю зосередження їх саме на посадовій діяльності, а також усу­нення можливостей для корупції та зловживань.