Митне регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 384. Митне регулювання при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
1.Держава здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
2. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Митного кодексу України, закону про зовнішньоекономічну діяльність, інших законів, Єдиного митного тарифу та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
3. Митний контроль на території спеціальних (вільних) економічних зон регулюється окремими законами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, що встановлюють спеціальний правовий ре­жим зазначених зон відповідно до розділу VIII цього Кодексу.
1. Митне (митно-тарифне) регулювання у будь-якій країні посідає центральне місце в ре­гулюванні зовнішньоекономічної діяльності, оскільки митно-тарифні методи регулювання, дозволяють захистити внутрішній ринок від іноземної конкуренції та поповнити бюджет. Застосування митних тарифів обмежує надходження іноземних товарів лише опосередкова­но — через подорожчання імпорту в результаті митного обкладення.
Митне регулювання здійснюється на основі принципів:
1) виключної юрисдикції України на її митній території;
2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;
3) законності;
4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон Ук­раїни;
5) системності;
6) ефективності;
7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб:
8) гласності та прозорості.
2. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Мит­ного кодексу України, Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», законів України про митне регулювання, Єдиного митного тарифу та чинних міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Основні напрямки митного регулювання визначає закон України «Про єдиний митний та­риф», а ставки мита, якими обкладаються товари, що ввозяться на митну територію України визначаються Законом України «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 р.
Ставки митного тарифу єдині для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, неза­лежно від форми власності, організації господарської діяльності та територіального розміщення, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами.
Митний тариф України систематизовано згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, переліком ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.
Стаття 6 Закону України «Про єдиний митний тариф» визначає мито як податок на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України.
В Україні застосовуються декілька видів мита:
1) адвалерне мито, яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом;
2) специфічне мито, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом;
3) комбіноване мито поєднує два попередніх види митного обкладення.
Окрім вищезазначених видів мита, на окремі види товарів можуть встановлюватися се­зонні мита на строк не більше 4 місяців.
Згідно із ст. 11 закону України «Про єдиний митний тариф» особливі види мита можуть встановлюватися незалежно від інших видів мита як захисні заходи стосовно вітчизняних виробників. До особливих видів мита належать:
1. Спеціальне мито, яке застосовується:
— як засіб захисту українських виробників;
— як засіб захисту національного товаровиробника у разі коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та/або за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;
— як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
— як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб”єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.
2. Антидемпінгове мито. Цей вид мита застосовується:
— відповідно до закону України «Про захист національного товаровиробника від демпін­гового імпорту» — в разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що заподіює шкоду національному товаровиробнику;
— у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
3. Компенсаційне мито, яке застосовується:
— відповідно до закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» — в разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;
— у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Платниками ввізного мита є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону «Про Єдиний митний тариф» і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує НБУ.
Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, — підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється Державною митною службою України.
3. Спеціальною (вільною) економічною зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підриємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.
Специфіка митного контролю на території вільної економічної зони визначається законом про конкретну зону.