Майново-господарські зобов'язання

Стаття 175. Майново-господарські зобов'язання
1. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
2. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти — юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
3. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарюваннята негосподарюючими суб'єктами — громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.
4.Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
1. Майново-господарське зобов'язання як один з основних видів господарських зобов'язань виникає при здійсненні господарської діяльності (див. коментар до ст. 3). Юридичним об'єктомйого є певна господарська дія — виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії. Такому зобов'язанню притаманна переважно активна (позитивна) поведінка зобов'язаної сторони, спрямована на виконання нею вимог управненої сторони. Пасивна поведінка (утримання від дії), як правило, не вичерпує юридичного об'єкта зобов'язання, а виступає як результат або доповнення до позитивних дій суб'єктів. Матеріальним об'єктом (предметом) майново-господарського зобов'язання є певна продукція, товари, роботи, послуги, гроші або інше майно.
Дія (утримання від дії), що є об'єктом зобов'язання, повинна бути здійснена зобов'язаною стороною на користь сторони управненої. Виконання господарського зобов'язання третьою особою, що не є стороною у зобов'язанні, допускається, якщо ця третя особа — безпосередній виконавець, і за наявності умов, визначених у ст. 194 ГК. У свою чергу, управнена сторона може передати третій особі належне їй право на одержання майна за зобов'язанням відповіднодо ст. 195 ГК.
Зміст майново-господарських зобов'язань складають суб'єктивні юридичні права та обов’язки його учасників. В узагальненому вигляді він полягає у наявності суб'єктивного права управненої сторони (кредитора) вимагати певної поведінки від зобов'язаної сторони (боржника) і відповідного обов'язку останньої. Зміст конкретного зобов'язання визначається його сторонами відповідно до закону, іншого нормативно-правового акта або акта управління господарською діяльністю.
У ч. 1 коментованої статті майново-господарські зобов'язання названі цивільно-правовими і передбачається, що вони регулюються ЦК з урахуванням особливостей, встановлених ГК. З цього випливає, що інститут зобов'язального права є суміжним інститутом для обох названих галузей, що надає можливість при регулюванні певних господарських відносин обмежуватися застосуванням спеціальних норм ГК, з посиланням, за необхідності, на поло­ження ЦК, які є загальними як для регулювання цивільних відносин відповідно до предмета і цілей цивільного законодавства, так і відносин господарських. Тобто норми ЦК мають застосовуватися до тих правовідносин, щодо яких у ГК відсутнє правове регулювання.
2.Суб'єктами майново-господарського зобов'язання є учасники господарських відносин — як суб'єкти господарювання, так і інші учасники. Негосподарюючі суб'єкти вступа­ють у зобов'язальні відносини як управнена сторона з метою господарчого забезпечення їх діяльності (ч. З ст. З ГК). Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, є суб'єктами майново-господарських зобов'язань лише тоді, коли вони беруть безпосередню участь у процесі переміщення майна або інших мате­ріальних результатів і не здійснюють управлінських повноважень, що є визначальним для характеристики їх як учасників організаційно-господарських зобов'язань. Зобов'язана та управнена сторони у майново-господарських зобов'язаннях називаються відповідно боржником і кредитором.
3.Зобов'язання між суб'єктами господарювання та громадянами, які не виступають у них як підприємці, не є господарськими, а отже, ГК не регулюються.
4. Зобов'язання суб'єктів господарювання майнового характеру на користь інших учасни­ків господарських відносин (благодійництво тощо) виникають і реалізуються з додержанням вимог ст. 131 ГК, законів України «Про благодійництво та благодійні організації», «Про міс­цеве самоврядування в Україні» (див. коментар до ч. 2 ст. 177), іншого законодавства. Зокрема, державні та комунальні підприємства, установи, організації, які повністю або частково фінансуються з бюджету, не мають права здійснювати благодійницьку діяльність. Зазначені зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.