Майновий стан та облік майна суб'єкта господарювання

Стаття 145. Майновий стан та облік майна суб'єкта господарювання
1. Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.
2. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.
3. Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.
4.Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом здачі цілісного майнового комплек­су підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.
5. Законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб'єкта господарювання.
5. Суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.
1. Майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Майновий (фінансовий) стан суб'єкта -е ледарювання — це сукупність показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів суб'єкта господарювання, його реальні і потенційні фінансові можливості.
Згідно з ч. 8 ст. 19 ГК усі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. Згідно з його ст. 1 бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
2. Власник (власники) має право приймати рішення щодо зміни правового режиму майна суб'єкта господарювання у спосіб, передбачений ГК та прийнятими відповідно до нього іншими законами. Однак таке рішення власник (власники) не може прийняти, якщо зміна пра­вового режиму майна суб'єкта господарювання забороняється законом. Наприклад, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державних підприємств» від 19 лютого 1997 р. містить перелік об'єктів, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації; Декретом КМУ «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається» від 31 грудня 1992 р. визначено перелік об'єктів, що не можуть бути передані в оренду, тощо.
3. Одним із способів зміни правового режиму майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, ч. З коментованої статті визначає приватизацію майна державного (комунального) підприємства (див. коментар до ст. 146), що, на наш погляд є не зовсім коректним, оскільки, по-перше, об'єктом приватизації згідно із Законом України «Про приватизацію державного майна» України від 4 березня 1992 р. є: а) державне майно , б) майно, що належить Автономній Республіці Крим, і в) майно, що перебуває у комунальній власності у вигляді майна підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються (ч. 1 ст. 5); по-друге, у ч. З коментованої статті фактично йдеться не про зміну правового режиму майна, а про зміну права власності на зазначене майно.
4.Здача цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду — ще один спосіб зміни правового режиму (точніше — правового титулу) майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, про який йдеться у ч. 4 ст. 145 ГК. Правове регулювання орендних відносин здій­снюється, зокрема, нормами ЦК (гл. 58) та ГК (§ 5 гл. ЗО), а також Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 р.
5.Частина 5 встановлює, що законом можуть бути визначені також інші підстави зміни правового режиму майна суб'єкта господарювання. Так, державне комерційне підприємствомає право, за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, відчужувати, віддавати у заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати з оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць і підрозділів. Ці дії, пов'язані із зміною права власності або правового режиму, державне комерційне підприємство може здійснювати, як правило, на конкурентних засадах (ч. 5 ст. 75 ГК).
Право власності на майно або правовий режим майна суб'єкта господарювання змінюєть­ся у разі внесення учасником об'єднання підприємств на умовах і в порядку, передбачених його (об'єднання) установчими документами, майнових внесків (вступних, членських, цільових тощо), як це встановлено ч. 1 ст. 123 ГК.
6. Обов'язок суб'єктів господарювання складати на основі даних бухгалтерського обліку фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітно­сті, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та своїх установчих докумен­тів, крім ч. 6 коментованої статті, встановлений також ч. 8 ст. 19 ГК, відповідно до якої всі суб'єкти господарювання зобов'язані надавати відповідно до вимог закону фінансову звіт­ність щодо своєї господарської діяльності.
Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансо­вий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні госпо­дарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких нале­жать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які належать до сфери їх управ­ління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність стосовно гос­подарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають, відповідно, у державній та ко­мунальній власності.
Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об'єднань підприємств відповідно до законодавства.
Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Баланс складається відповідно до Положення (стан­дарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Мінфіну України виз 31 березня 1999 р.
Звіт про фінансові результати — це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Він складається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтер­ського обліку 3 «Звіт про фінансові результати».
Звіт про рух грошових коштів — це звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді. Цей звіт складається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів».
Звіт про власний капітал — це звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Вимоги щодо його складання встановлені Положен­ням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал».
Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень, які деталізують і обгрунтовують статті фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Длясуб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність — у складі балансу і звіту про фінансові результати.
Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України. Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються НБУ за погодженням з Державним комітетом статистики України. Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України.
Частина 6 коментованої статті і ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють обов'язок суб'єктів господарювання проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Відповідно до п. З Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994 р. № 69, проведення інвентаризації є обов'язковим
при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;
перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім інвентаризації майна, цінностей,коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів — один раз на п'ять років;
при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);
при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день виявлення такихфактів);
за приписом судово-слідчих органів;
у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);
при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів у межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства;
у разі ліквідації підприємства.
Суб'єкти господарювання зобов'язані надавати фінансову звітність відповідно до закону та їх установчих документів.
Порядок подання та оприлюднення фінансової звітності встановлено ст. 14 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено згаданим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Терміни подання фінансової звітності встановлюються КМУ.
Відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 29 лютого 2000 р. № 419, фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам — на їх вимогу, власникам (засновникам) — відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.
Розпорядники та одержувачі коштів державного бюджету подають фінансову звітність завстановленою формою органам Державного казначейства.
Розпорядники та одержувачі коштів місцевих бюджетів подають фінансову звітність органам Державного казначейства та місцевим фінансовим органам.
Комерційні банки подають фінансову звітність також НБУ.
Терміни подання підприємствами фінансової звітності встановлює міністерство або ін­ший орган виконавчої влади, до сфери управління якого належать підприємства, або органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності.
Місячна звітність подається розпорядниками та одержувачами коштів державного і міс­цевих бюджетів не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця, квартальна — не пізніше 15 числа наступного за звітним кварталом місяця, а річна фінансова звітність — не пізніше 22 січня наступного за звітним року.
Розпорядники та одержувачі коштів державного і місцевих бюджетів подають місячну квартальну та річну фінансову звітність за встановленими графіками органам Державного казначейства за місцем обслуговування.
Фінансова звітність розпорядниками та одержувачами коштів державного і місцевих бюд­жетів подається розпорядникам вищого рівня з відміткою органів Державного казначейства про її відповідність даним обліку про виконання бюджетів.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств, які належать до сфери їх управління, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній власності, Мінекономіки і Мін­фіну щокварталу, не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу, та щороку, не пізні­ше 15 квітня наступного за звітним року. Про диференційовані строки подання цієї фінансової звітності повідомляє Мінфін.
Об'єднання підприємств, утворені на добровільних засадах, подають власну та зведену фінансову звітність, якщо це передбачено установчими документами.
Об'єднання підприємств, утворені за рішенням КМУ або центрального органу виконавчої влади, який здійснює управління майном підприємств, подають, крім власної, зведену фінансову звітність відповідно Мінфіну та Мінекономіки або відповідному центральному ор­гану виконавчої влади.
Органи місцевого самоврядування подають зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств комуналь­ної власності, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у комунальній власності, відповідним місцевим органам виконавчої влади щокварталу, не пізніше ЗО днів після закінчення звітного кварталу, та щороку, не пізніше 10 бе­резня наступного за звітним року. Про диференційовані строки подання цієї звітності повідомляють місцеві органи виконавчої влади.
Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у ви­значені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу і не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.
Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, пе­редбачених законодавством.
Відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження їх у вигляді окремих друкованих видань.
У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс і у ви­падках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.