Майно підприємства

Стаття 66. Майно підприємства
1. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цін­ності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
2. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників;
доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяль­ності;
доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у вста­новленому законодавством порядку;
інші джерела, не заборонені законодавством України.
3. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодек­сом та законами, прийнятими відповідно до нього.
4. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України.
5. Володіння і користування природними ресурсами підприємство здійснює в уста­новленому законодавством порядку за плату, а у випадках, передбачених законом, на пільгових умовах.
6. Підприємство випускає, реалізує та придбаває цінні папери відповідно до законо­давства України.
7. Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у під­приємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.
1. Стаття 139 ГК майном визнає сукупність речей та інших цінностей (включаючи немате­ріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбаче­них законом формах обліку майна цих суб'єктів. Майно, що використовується у процесі госпо­дарської діяльності, залежно від економічної форми, складають основні фонди і оборотні засо­би, а також інші цінності (спеціальні фонди, грошові кошти, товари), вартість яких відобра­жається у самостійному балансі підприємства. Фонди поділяються на основні виробничі фонди : фонди невиробничого (соціального) призначення.
Основні виробничі фонди — це засоби праці, тобто товарно-матеріальні цінності, що вико­ристовуються у процесі праці протягом декількох виробничих циклів, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вони поступово, частинами, переносять свою вартість на виготовлену про­дукцію. До основних виробничих фондів відносять будови і споруди, передаточні пристрої, вер­стати, машини, обладнання, транспортні засоби та деякі інші матеріальні цінності.
Основні невиробничі фонди складають капітальні активи, які не використовуються у госпо­дарській діяльності, а саме: житлові будинки, належні підприємствам, санаторії, пансіонати, лікарняні установи та інші об'єкти соціально-культурного призначення.
До оборотних виробничих фондів відносять предмети праці, які повністю споживаються у кожному виробничому циклі, змінюючи чи втрачаючи при цьому натурально-речову форму, і повністю переносять свою вартість на вироблену продукцію (сировина, матеріали, напівфаб­рикати).
2. Частина друга коментованої статті визначає основні джерела формування майна під­приємства. У ст. 140 ГК визначаються джерела формування майна суб'єктів господарю­вання.
3. Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт із завершеним циклом виробни­цтва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розташований, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Цілісний майновий комплекс є матеріальною основою господарської діяльності і може бути об'єктом купівлі-продажу, оренди та інших угод.
Визначення цілісного майнового комплексу міститься також у ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 р.
Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установле­ному порядку відокремлюються у самостійні суб'єкти.
4. За загальним правилом, склад і порядок використання майна підприємства визначається його власником, який одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому майна засновує підприємство, закріплюючи за ним це майно на праві власності, праві господар­ського відання чи праві оперативного управління. Щодо реалізації майнових прав підприємства, то вона здійснюється в порядку, встановленому ГК (наприклад, у статтях 67—69), іншими зако­нодавчими актами України.
5. Суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до ГК. їм може передава­тись у власність земля із закритими водоймами, ділянками лісів, загальнопоширеними корисни­ми копалинами, у тому числі громадянам — для ведення селянського (фермерського) господар­ства, сільськогосподарським підприємствам — для господарської діяльності, а також — у користування на підставі спеціальних дозволів уповноважених державою органів (див.: стат­ті 148—53 ГК).
Використання природних ресурсів у сфері господарювання, крім ГК, регламентується також іншими законодавчими актами, зокрема, Земельним кодексом України, Водним ко­дексом України, Лісовим кодексом України, Кодексом про надра, законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про нафту і газ», «Про плату за зем­лю», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ» тощо.
6. Цінним папером, відповідно до ч. 2 ст. 163 ГК, є документ встановленої форми з відповід­ними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником і передбачає виконання зо­бов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Докладніше про цінні папери див. коментар до статей 143. 163—166 Кодексу.
7. Майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в по­рядку, передбачених законодавством. Це стосується таких підстав припинення права власності, як реквізиція та конфіскація. Щодо конкретних державних гарантій майнових прав суб'єктів господарювання, то вони закріплені у ст. 397 ГК, в інших законодавчих актах.