Міна (бартер) у сфері господарювання

Стаття 293. Міна (бартер) у сфері господарювання
1. За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій сторо­ні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.
2. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.
3. За погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству.
4. Не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основ­них фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприєм­ством. Законодавством можуть бути встановлені також інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окре­мих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання,
5. До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори ку­півлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (барте­ру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.
1. Згідно з ч. 1 коментованої статті договір міни (бартеру) — це договір, за яким кожна і: сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, господарське відання чи опера­тивне управління певний товар в обмін на інший.
Термін «бартер», що вживається у ГК як тотожний терміну «міна», застосовується, голов­ним чином, для позначення товарообмінних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяль­ності (див. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»).
Можна виділити такі характерні ознаки договору міни (бартеру): а) товар (майно) за цим договором передається у власність, господарське відання чи оперативне управління (а не володіння чи користування); б) об'єктом договору міни є товар; в) товар за договором міни передається в обмін на інший товар.
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 1) розуміє під товаром будь-яку продукцію, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові прав; призначені для продажу (оплатної передачі), а згідно із ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» товаром є будь-який предмет господарського обороту, в тому чис­лі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).
Таке широке розуміння поняття «товар» важливе, зокрема, для застосування положень ч. 5 ст. 715 ЦК, якою передбачено, що договором може бути встановлений обмін майна на роботи чи послуги.
2. З ч. 2 коментованої статті випливає, що договір міни (бартеру) найбільше наближається до договорів купівлі-продажу, поставки або контрактації. Проте ознаки договору міни (бартеру), зазначені вище, свідчать про його самостійний характер у системі господарських до­говорів.
3. Частина 3 передбачає виняток із загального правила, встановленого ч. 1 щодо обміну одного товару на інший: за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється, на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству.
4. Державне майно, віднесене до основних фондів, що є державною власністю, може бути об'єктом міни (бартеру) лише за договором з державним підприємством. Так само основні фонди, віднесені законодавством до комунальної власності, можуть бути об'єктом міни бартеру) за договором з комунальним підприємством.
Законодавством можуть бути встановлені інші особливості здійснення бартерних (това­рообмінних) операцій, пов'язаних з придбанням і використанням окремих видів майна, і та­ких операцій в окремих галузях господарювання. Так, Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» встановлює режим здійснення товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності, відповідальність за порушення його норм і визначає повноваження і функції дер­жавних органів при здійсненні контролю за проведенням вказаних операцій.
5. Як уже зазначалося, у договорі міни (бартеру) містяться елементи договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації, що дає можливість застосовувати до договору міни (барте­ру) правила, які регулюють зазначені договори. Таке застосування не повинно суперечити законодавству і має відповідати суті відносин сторін.
Застосування до договору міни (бартеру) правил, що регулюють договори купівлі-прода­жу, поставки, контрактації, не спростовує висновку щодо самостійного характеру договору міни.